На русском языке читайте здесь — Бикини и скромность.
Настало літо. А разом із ним — і питання щодо скромності. Це й питання купальних костюмів — особливо бікіні. Чи повинні пастори та інші церковні лідери відкрито говорити на цю тему? І якщо повинні, то як пастору (такому сміливому), говорячи про це, уникнути «підводних мін»?
Відразу хочу сказати про найголовніше. Якщо в церкві, християнській школі, у молодіжному служінні тощо є багато проявів нескромності, ви не зможете змінити ситуацію, просто прийшовши туди з набором правил про скромність. Звісно, є місце для правил і принципів у родині, церкві, школі та служінні. Але якщо ви спробуєте змінити ситуацію, почавши з правил і принципів, це не призведе до встановлення такої атмосфери і культури скромності, яка дійсно прославляє Христа, вкорінена в Євангелії, сповнена сили Святого Духа, сприяє зростанню віри, приводить до поглибленого розуміння Біблії та радості християнського життя. Це не спрацює. Тому саме християнська культура скромності є нашою метою.
Тому мій підхід – починати не з правил і принципів, а з Бога, Євангелії, Біблії та Духа; починати з віри та радості. Спочатку мають відбутися глибокі зміни в душах людей, перш ніж вони отримають здатність мислити й думати так, щоб приносити славу Богу. Кожній жінці та кожному чоловікові, які одягаються нескромно, я скажу таке: доки Бог не стане твоїм скарбом; доки твій гріх (конкретний) не стане предметом твоєї найбільшої ненависті; доки Боже Слово не стане для тебе найвищим авторитетом — бажанішим за золото й солодшим за мед; доки Євангелія про замісну смерть Христа (Який помер за тебе) не стане для тебе головною коштовністю; доки ти не навчишся відкидати недовговічні тілесні насолоди заради вічної радості та святості; поки ти не дозрієш до того моменту, коли любов Святого Духа та духовний плід не стануть для тебе важливішими за людську похвалу; доки ти не почнеш вважати все «сміттям» порівняно з перевагою пізнання Христа, – всі твої спроби змінити стиль одягу та поведінку будуть керуватися мотивами, що не догоджають Христу, не приносять Йому слави.
Кожен пастор погодиться, що у нас багато роботи – але роботи зі зміни душі на глибокому рівні. Це означає, що 99% зусиль пастора повинні бути спрямовані на те, щоб у серцях віруючих відбувалася славна, надприродна робота Бога. Пастор повинен проповідувати про це, навчати цьому і так поклонятися Богу, щоб своїм прикладом – прикладом своєї сім’ї – демонструвати дію Євангелії, що змінює серця. Пастор повинен розуміти, що без дії Святого Духа через Слово і віру церква розділиться на дві категорії тілесних людей. Перша група людей, які живуть тілесним життям, агресивно реагуватиме на кожне зауваження щодо нескромності: «Як ти смієш вказувати моїм дітям, що їм носити, а що ні!» Така позиція, очевидно, є неправильною — тілесною. Але друга група людей всю свою увагу приділятиме зовнішньому, показному, без глибокого усвідомлення того, що йдеться про важливі духовні речі. І ці дві групи людей не знайдуть миру ні в собі, ні між собою. І ті, й інші неправі. І ті, й інші не відчули сили Євангелії, що змінює життя.
Тому моя порада така: навчайте цьому людей щодня, щомісяця і щороку. Викривайте гордість розбещеності та свавілля. А також викривайте гордість поверхневості та формалізму – релігійність «без серця». Законництво не бачить в Євангелії дорогоцінності. Потрібно проповідувати і молитися про культуру Євангелії, коли у чоловіків і жінок (зараз я наведу ознаки внутрішніх змін у людях, в результаті яких людина стає готовою до того, щоб одягатися скромно – чи то в церкві, чи то на міському пляжі) з’являється солодке бажання підкорятися Христу, бажання насичувати душу Божим Словом, смиренна готовність приймати мудрість інших людей, бажання вчитися і духовно зростати, глибока недовіра до світських способів контролю звичок, чуйність і любов до інших, коли йдеться про вибір одягу.
І коли прийде час, я почну більш конкретно вказувати на недоліки. У потрібний момент я відкрию 1 Тим. 2:9 і прочитаю: «Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами». І тоді я буду працювати з людьми, показуючи їм, що Богу дійсно не байдуже, як ми одягаємося; що Бог дійсно бажає, щоб ми одягалися так, щоб через це проявлялася наша віра – євангельська, радісна, така, що служить іншим і прославляє Христа.
На завершення я хочу запропонувати кілька порад зі свого досвіду.
1) Коли йдеться про правила та принципи, що випливають з Євангелії, то почніть їх впроваджувати серед лідерської команди, співробітників церковного офісу та відкритих доброзичливих служителів. Не починайте говорити про це всім підряд. Почніть працювати так, щоб біблійна культура виростала зсередини, з ядра церкви – лідерів, співробітників офісу церкви, служителів тощо – працюйте з лідерами.
2) Почніть працювати з батьками молоді – спокійно, не роблячи багато галасу. Ви повинні виробити з ними спільні цілі щодо їхніх дітей. Це нелегко, але це — мудрий пріоритет. Це краще, ніж нападати на хлопців і дівчат за ті моменти, які делікатні й болючі для них (як вони одягаються). Давайте, залучайте на свій бік батьків!
3) Культивуйте радісне відчуття, що скромність — це прекрасно. Боріться зі стереотипом, що скромність — це позбавлення смаку чи щось застаріле. Хочу сказати вам зі свого досвіду (я зараз говорю як чоловік, який колись був підлітком, якому було 20, 30, 40, 50 і 60 років) – і заявляю вам, не маючи ані краплі сумніву, що в будь-який період мого життя я помічав, що сексуально вбрані жінки менш привабливі, ніж одягнені скромно і зі смаком. Звичайно ж, усі поглядають на нескромно одягнену жінку. Вона привертає увагу чоловіків, але є величезна різниця між тим, щоб бути об’єктом хтивих поглядів і бути справді привабливою в справжньому сенсі цього слова.
Автор — Джон Пайпер / Desiring God
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 05.06. Спасибо!
