Чоловік із 31 розділу Приповістей

На русском языке читайте здесь — Мужчина из 31 главы Притчей.

Чудовому Божому провидінню було завгодно, щоб в англійській мові саме слово «чоловік» («husband») містило в собі свідчення про те, яким має бути його заняття. Чоловік це той, хто займається землеробством («husbandry») або обробітком ґрунту. Він, подібно до досвідченого садівника, вирощує свою дружину і доглядає за нею так, щоб вона розквітала.

Щоправда, нам слід остерігатися занадто широкого застосування цього образу. Жодна жінка не може бути просто пасивним клаптиком землі, який безпомічно чекає, щоб чоловік прийшов його обробляти. Згадайте Анну й Авігею — жінок, які процвітали чи при дурному чоловікові (1 Цар. 25:3), чи взагалі без нього (Лк. 2:36-38). Ці жінки (у наших церквах сьогодні відомі багато подібних до них) цвітуть як польові квіти в пустелі. І насадив і обробляє їх прекрасніший Наречений.

І все ж, Писання велить земним чоловікам наслідувати цього Небесного Чоловіка. А саме, практикуючи Христоподібне хліборобство в шлюбі, вирощувати своїх дружин так, щоб вони досягали дедалі більшої пишноти (Еф. 5:25-30). Отже, бачачи жінку в повному розквіті, ми вчинимо мудро, якщо почнемо шукати, чого повчитися в її чоловіка.

У 31 розділі книги Приповістей показані саме така жінка і саме такий чоловік.

Землеробство в шлюбі

Багато чоловіків мріють про те, щоб мати дружину з 31 розділу Притч. Вона одна з тих «наймудріших жінок», що будують свій дім майстерністю і старанною працею (Прит. 14:1). Вона створює своєму чоловікові добре ім'я, так що він «відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі» (Прит. 31:23). Вона — безумовне і беззастережне «благо» (Прит. 18:23), бо «вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого» (Притч. 31:12). Він може бути знатним і без неї, але з нею він набуває царської гідності (Прит. 12:4).

Однак мало хто усвідомлює, що за жінкою з 31 розділу Приповістей стоїть чоловік із цього ж розділу. І, якщо ми прочитаємо ці поетичні рядки в контексті всієї книги, то побачимо, що чоловік цей аж ніяк не бовдур. Він боїться Господа і не покладається на свій розум (Прит. 1:7; 9:10). Він увібрав вчення своїх батька і матері і радує їх (Прит. 10:1; 15:20). Він відкинув шлях дурня, блюзніра і лінивця і йде шляхом мудрості (Притч. 3:17; 9:4-6).

Іншими словами, він не просто чоловік, а й хлібороб, що обробляє характер своєї дружини. Так чого ж можемо ми повчитися в такої людини? Хоча в поетичних рядках 31 розділу Приповістей він з'являється лише на задньому плані, але все ж таки дає уроки з мистецтва землеробства як для подібних до нього зрілих чоловіків, так і для початківців.

Він упевнений у ній

Перший опис ставлення чоловіка до дружини, представлений у цих поетичних рядках, може здатися нам нічим не примітним: «впевнене в ній серце чоловіка» (Прит. 31:11). Слова: «він їй довіряє» нас не дивують, хоча мали б. У Приповістях сердечна довіра стосується тільки Бога, як це видно, наприклад, у Прит. 3:5: «довіряй Господу від щирого серця». Але тут його серце впевнене в ній. Чому?

Тому що він завчасно вивчив урок: «Миловидність оманлива, і краса марна, а дружина, що боїться Господа, гідна хвали» (Прит. 31:30). Брюс Волтке пише:

Цей виняток підносить відважну дружину, яка боїться Господа, до найвищого рівня духовної та фізичної компетентності. Таке твердження передбачає, що ці конкретні чоловік і дружина перебувають у здорових духовних стосунках (The Book of Proverbs, Chapters 15-31, 521).

Більшість чоловіків в античному світі ставилися до своїх дружин дещо краще, ніж до власності, здатної до дітонародження: що привабливіше, то краще (Derek Kidner, Proverbs, 46). Але не таким був цей чоловік. Сенс шлюбу для нього полягав у чомусь більшому, ніж задоволення і створення потомства. Він полягав у товаристві, почутті спільності та довірі, що проросли на ґрунті благоговіння перед Богом (Прит. 31:30). І тому в період залицяння і заручин, а також і в подальшому житті їхній союз коренився в страху Божому.

Плоди цієї довіри ми можемо куштувати майже в кожному вірші цього поетичного твору. Зазначте, зокрема, що його впевненість у ній звільняє його від необхідності розбиратися зі всілякими дрібницями. Він долучив її до сформованого за допомогою Божого страху бачення щодо облаштування будинку, і вона з ним душею і серцем. Вона розквітає в цьому просторі беззастережної довіри, займаючись жіночою роботою: збираючи, купуючи, продаючи, забезпечуючи, навчаючи, даючи та виробляючи; він же насолоджується «плодами рук її» (Прит. 31:31).

Отже, перш і понад будь-які пріоритети сімейного життя чоловік із 31 розділу Приповістей насаджує зі своєю дружиною співдружність священного страху Божого. Сімейна молитва стоїть вище телевізора. Недільне богослужіння важливіше за недільний футбол. Його особистий комфорт другорядний по відношенню до її уподібнення Христу. І, оскільки вона боїться Бога, він не боїться довіряти їй.

Він цінує її силу

Жінка з 31 розділу Притч пропонує нам певний парадокс. З одного боку, вона має абсолютно типові жіночі риси і надто прив'язана до дому, щоб це сподобалося більшості сучасних людей. З іншого ж, у її жіночності є підривні елементи, і вона надто жорстка, щоб це могло сподобатися більшості людей, занадто прихильних до традицій. Її пальці не надто ніжні, щоб узятися за лопату, але й не надто грубі, щоб тримати нитку (Прит. 31:16, 19). Не перестаючи бути відверто жіночною, вона «перев'язує силою стегна свої, і зміцнює м'язи свої» (Прит. 31:17).

І текст наводить на думку, що її чоловікові це подобається. Він не лякається, прийшовши додому і знайшовши дружину з брудом під нігтями (Прит. 31:19), або слухаючи, як вона радіє майбутньому (Прит. 31:25), або дивлячись, як вона клопочеться по дому з енергією, що не поступається його власній (Прит. 31:15, 22, 27). Він досить сильний, щоб не боятися її сили.

Навпаки, дух їхнього товариства наводить нас на думку, що в її силі його бажання, його задоволення, його мета. Її ентузіазм і сила духу — це частина того, що робить її «чудовою» в його очах (Прит. 31:10, 29). Бог закликає також і нас, чоловіків, дорости до такої зрілості у Христі й до такої впевненості в Ньому, щоб ми не стали перешкоджати жіночій силі наших дружин, а, навпаки, прагнули її плекати.

Чоловік же, який чинить протилежним чином і применшує силу своєї дружини або безпосередньо (відбиваючи в неї охоту займатися діяльністю, притаманною благочестивим дружинам), або побічно (сам відмовляючись ставати сильнішим), бажає мати не помічницю, а лише служницю.

Він ввіряє себе Божому покликанню

31 розділ книги Приповістей несе на собі відбиток ретельного літературного опрацювання: від структури тексту на івриті, поданого у формі акростиха, до тем, що його пронизують. Вірші 20-27 цього поетичного твору містять у собі хіазм — літературний прийом, що допомагає підкреслити центральну думку уривка. Так, простеживши шлях до центру цього хіазму, ми опинимося у вірші 23: «Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі».

Як пише Дерек Кіднер, хоча «її вплив поширюється далеко за межі дому... проте досягнення її (як вона того й хотіла) найбільше цінні тим, що вони сприяють добробуту і добрій репутації її чоловіка» (Proverbs, 46). Іншими словами, вона мобілізує свої видатні сили для того, щоб насамперед підтримувати покликання свого чоловіка.

Як помічниця свого чоловіка ця дружина бачить свою місію під його крилом (Бут. 2:18). Їхні покликання схожі не стільки на дві залізничні колії, скільки на стовбур і гілки дерева: вона робить дім міцним і стабільним, щоб він, розгалужуючись, міг запропонувати світові плоди їхньої родини. Звісно, нерідко покликання дружини веде її у світ, а покликання чоловіка завжди повертає його додому (Прит. 31:14, 16, 20, 24). Але загалом, вона розпоряджається в домі, щоб він міг займатися тим же поза домом (Прит. 31:11, 15, 21, 27).

Що ж це означає для нашого чоловіка з 31 розділу Приповістей? Як не парадоксально, це означає, що він найкраще служить покликанню своєї дружини, віддаючи себе власному високому призначенню. Якщо в чоловіка є лише незначне бачення, — не тільки щодо його роботи, а й щодо сім'ї, церкви та суспільства, — то й допомога від дружини йому буде потрібна незначна. Але якщо його бачення велике і походить від Бога, то, як пише Герман Бавінк, вона може «допомагати в цілковито широкому розумінні: фізично і духовно, своєю мудрістю і любов'ю, своїм розумом і серцем» (The Christian Family, 6).

І він, безсумнівно, потребує такої допомоги. У цих поетичних рядках мається на увазі, що чоловік може високо тримати голову біля воріт не тільки завдяки тому, хто він є сам по собі, а й завдяки тому, яка в нього жінка: не гниль у кістках, а вінець на голові (Прит. 12:4).

Він її хвалить

Лише наприкінці цього поетичного твору звучать слова з вуст захопленого чоловіка:

Встають діти і догоджають їй, — чоловік, і хвалить її: «багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх» (Прит. 31:28-29).

Чи перебільшує він? Ймовірно. Але, як закоханий називає свою кохану «найпрекраснішою з жінок» (Пісн. 1:8), так і цей чоловік каже: «ти перевершила всіх їх». У його очах це так і є.

Ця похвала не просто реакція на її квітучу красу, а й спосіб примножити цвітіння. За євангельською логікою (на якій ґрунтується всяке істинне садівництво), любов породжує привабливість, а похвала робить гідним похвали. Насамперед була любов Ісуса, і потім уже краса Його нареченої (Еф. 5:25-27). Чоловік, який відмовляється хвалити дружину, і водночас очікує, що вона стане гідною похвали, подібний до садівника, який відмовляється поливати рослини, поки вони не виростуть.

Чи є у вашій дружині щось гідне довіри (Прит. 31:11), чи проявляє вона хоч скільки-небудь старанності у своєму покликанні (Прит. 31:15), турботі про ваших дітей (Прит. 31:21), мудрості у спілкуванні з вашими сусідами (Прит. 31:26), щедрості до бідних (Прит. 31:20)? Отже, ви сміливо можете висловити змістовну, конкретну сердечну похвалу.

Хваліть її на публіці і в особистій бесіді, при ній і без неї. Хваліть її перед дітьми, перед сусідами і друзями. Хваліть її в радості і в горі, в багатстві і в бідності, в хворобі і в здоров'ї, поки смерть не розлучить вас. І будьте готові до того, що, якщо ви це зробите, вона ставатиме дедалі більш і більш гідною похвали.

Чоловік-християнин не відвертається від Бога, коли хвалить дружину. Адже, як його довіра дружині, зрештою, є довірою Богові, Якого вона боїться (Прит. 31:11), так і його похвала дружини, зрештою, є похвалою Богові, що дав її (Прит. 19:14). Тож, коли чоловік із 31 розділу Притч хвалить дружину за справу її рук, він хвалить Бога за справу Його рук — за неї.

Автор — Скотт Хаббард / © 2021 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org