На русском языке читайте здесь — Дорогой ребе... или Письмо об испытательном сроке.
Дорогий ребе! Пишу вам цього листа і спочатку хочу подякувати Богу за вас і вам за Бога, і за те, що ви з Ним разом посіяли в мені те добре, світле і вічне, що з кожним днем наповнює моє життя, цвіте і пахне.
Як ви чудово пам'ятаєте, все почалося з того, що я побачив її, Свєтку. Вона тоді вперше прийшла до нас на Шабат і, як здуру говорила спочатку, просто помилилася дверима. Довжина її спідниці, а особливо глибина та щирість молитви, вразила мене з першого дня. Я вже тоді зрозумів, що це — Доля, фатум, або іншими словами, те саме Боже благословення, про яке ви так часто всім нам говорили.
Шанси від Господа нечасті, і я зрозумів, що цей не можна проґавити. Щойно я запросив Свєтку після служіння на побачення — одразу пішов до вас просити благословення на весілля. Ви запропонували не поспішати, і спочатку взагалі зрозуміти, чи вона вірить у Бога. Я, звичайно, заперечувати не став, бо ваші поради — завжди наймудріші (хіба що після порад моєї мами).
Вже того ж вечора, коли ми сиділи на лавочці в парку, під самотнім ліхтарем, Свєтка зізналася мені, що завжди, вже від самого народження, вірила, і зараз дуже сильно, від душі, вірить у Бога, Ісуса та Його маму. Звичайно, я пам'ятаю проповіді про маму Ісуса, і не став сперечатися з нею, тим більше, що вона згадала її дуже побіжно, і я подумав, що дуже скоро вона залишить це язичництво. До речі, після цієї розмови ми познайомилися з її мамою, яка була така добра до мене, ніби вона і була мамою Ісуса.
Вибачте, що відволікся від теми розмови. Як ви пам'ятаєте, Свєтка почала ходити до нас на Шабати, гаряче танцювати і молитися, а також ходити по єврейських бабусях, які напували її чаєм з печивом і були готові на все, аби вона швидше пішла. Коли я підійшов до вас, щоб сказати, що жити без Свєтки не можу і хочу з нею одружитися, — ви запропонували мені тиждень не спілкуватися з нею і молитися, щоб зрозуміти — чи це Божа воля.
Вже після зібрання я вирішив безпосередньо запитати у Свєтки, чи Божа вона воля для мене (хто ж краще за неї це знає?) — і вона відповіла вкрай ствердно. Тому ми вирішили не спілкуватися до ранку, тим більше, що вже була друга година ночі, після того, як я її проводив, як справжній джентльмен, додому.
Але. Я завжди був з вами чесним, і підійшов сказати про своє рішення рівно за тиждень — так і сказав тоді, пам'ятаєте? — «Ребе, нема чого тягнути, це точно вона». Ви, правда, того дня були не в настрої і запропонували нам півроку випробувального терміну, під час якого ми повинні зрозуміти, чи дійсно ми любимо один одного і чи підходимо одне одному. Ви саме тоді перерахували нам різні пункти правил, які потрібно було виконувати, щоб ненароком не згрішити.
Скажу відразу, я завжди захоплювався вашою передбачливістю. Коли ви сказали, що після 21:00 не можна спілкуватися, ми вирішили що будемо мовчки дивитись одне на одного, а якщо раптом була погана погода — ми писали одне одному смс. Коли ви сказали, що не можна залишатися наодинці, ми зрозуміли, як це чудово — цілуватися в банку, в магазині, на площі, в метро і особливо в кінотеатрі. Іноді ми бачили поряд таких же цілувальників і підморгували їм, розуміючи, що і у них зараз випробувальний термін.
До речі, як ви й просили, за ручки ми не трималися, щоб раптом не спокусити немічних наших, самотніх, і таких нещасних, братів і особливо сестер, котрі всі різко перестали спілкуватися зі Свєткою, коли довідалися, що в мене з нею випробувальний термін. Напевно, вирішили підтримати її у цьому непростому рішенні, але Свєтка каже, що просто заздрили.
Ребе, не можу натішитися. Я ж іще не сказав найголовнішого. Хочу запросити вас на наше весілля. Коли ви сказали, що «У нас випробувальний термін триває ще півроку», ми подумали, що ділимо його з вами навпіл — свої півроку ми пройшли, тепер ваша черга. Адже ми правильно вас зрозуміли? Мені ще подобається як Свєтка говорить з цього приводу: «Коню зрозуміло, що правильно». Тож ми й не сумніваємося.
Так ось, ви ще на початку говорили щось про хУпу. Ми ще поки не зовсім знаємо, що це таке, але РАГС у нас буде на 11:00, вінчання в православній церкві на 12:00, потім ми їздимо фоткаємось, а потім можна і на цю вашу хУпу, чи як її там правильно. Я, правда, не дуже хотів вінчання, але моя мама... До речі, ви її пам'ятаєте? Ви ще сказали, що вона схожа на єврейку... Так от моя мама наполягла на вінчанні, а як ми з вами чудово знаємо, з єврейською мамою не посперечаєшся.
Так, ще ми вас запрошуємо до ресторану на 14:00, але відразу хочемо попередити, щоб ви не спіткнулися — людей буде багато і спиртного відповідно. Можете заодно потренуватися виганяти дух алкоголю з ресторану. Зведений брат мами Свєтки, тобто практично рідний дядько нам, Степан, пити мало не вміє. Тим більше, що йому в цьому допомагають дружина, діти та бабуся Тома, а вона вже вісім років без дідуся і п'є, так що зрозуміти її також можна.
Ми зі Свєткою вирішили в день весілля не пити. Просто, ми читали в інтернеті, що вагітним алкоголь дуже шкідливий. До речі, саме тому ми робимо весілля у березні, а не в липні, як думали — у Свєтки буде двійня, а її мама наполягла, що треба весілля зробити до їхнього народження, щоб родичі не дізналися. Такий ось маленький сюрприз їм буде — її мама та ще витівниця, я вам скажу... Ви, до речі, поки що теж нікому не розповідайте — оце у нас в громаді зрадіють, коли дізнаються що Свєтка в пологовому!
Ну, ніби й усе, ребе. Ще раз зі Свєткою дякуємо вам за все, що ви для нас зробили. Сподіваємось, подарунок від вас буде гарний нам на весілля — а то ми цей... на море плануємо поїхати, а може й у гори, як вийде. Та й холодильник потрібно купити новий… Ну, ви у нас мудрий, ви й так усе розумієте.
Цілуємо вас, обіймаємо та міцно любимо. Вибачте, що це у нас таке запрошення на весілля довге вийшло, і що по імейлу воно, а не друковане — у нас зараз грошей немає, вже заклали квартиру Свєтки в банк, щоб зробити справжнє, людське весілля, щоб запам'яталося надовго.
П.С. До речі, ви вже пробачте мені за цікавість — як там ваша частина нашого випробувального терміну минає? Випробування вже є чи ще попереду? :)
Автор — Алекс Фішман
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
