На русском языке читайте здесь — Дорогой ребе... или Я всегда хотел служить Богу.
Дорогий ребе! Пишу Вам цього листа, і спочатку хочу подякувати Богу за вас, і вам за Бога, і за те, що Ви з Ним разом посіяли в мені те добре, світле і вічне, що з кожним днем наповнює моє життя, цвіте і пахне.
Як Ви чудово знаєте, вже з першого дня моєї появи в громаді я намагався служити нашому Господу. По-перше, я служив Йому всім тим, що Він сам мені дав – своєю ініціативністю, дотепністю та пунктуальністю. Якщо я не забував, дивлячись телевізор, приходити на Шабати та домашні групи, то вже самою своєю присутністю самозречено служив Богу. Адже Ви пам'ятаєте мої гучні запитання із зали, сповнені розуму — наприклад, я питав, якою машиною їхав би в Дамаск апостол Павло, якби жив у наші дні? А також чому рогів на голові у звіра з книги Об’явлення всього два, а не три. І знаєте, не має значення, що ваша проповідь була зовсім про інше, важливо, щоб люди читали Слово Боже та розмірковували над ним. Заохочення до вивчення Писання є також одним з моїх служінь.
Ребе, як Ви пам'ятаєте, я відразу ж хотів стати апостолом. Особливо після того місця з Дій апостолів, де хтось там, не пам'ятаю, приніс своє майно до їхніх ніг. Божим майном повинні розпоряджатися серйозні та відповідальні люди, а хто якщо не я підходжу на цю роль краще за інших фарисеїв та книжників з нашої громади? Саме тому я ніяк не міг погодитися на Вашу пропозицію розставляти стільці перед зборами — крім апостольського покликання у мене є грижа, короткозорість, лупа і болі в нижній лівій частині спини. Я нічого важчого за Біблію піднімати і носити не можу, навіть і її я беру нечасто, щоб зайвий раз не втомлюватися.
Як я вже казав, я завжди хотів, хочу і хотітиму служити Господу. Колись, в молоді роки, я погодився сходити разом із молоддю нашої громади на євангелізацію, і з того часу зрозумів, що для мене у Господа зовсім інші плани і масштаби. Безглуздо роздавати папірці із запрошеннями на наше чергове єврейське свято, краще займатися повноцінним медіа-інтернет-служінням. Наприклад, відвідувати сайти свідків Єгови, мормонів і кришнаїтів, щоб вкотре вказати цим породженням єхидни де їм місце, і як треба правильно вірити в нашого Господа та служити Йому. Як Ви знаєте, я досяг неабияких успіхів на цій ниві — мене заблокували в 36 групах ВКонтакті, в 44 групах на Однокласниках і ще скількись там на Фейсбуці. Пишуть, що «за спам». Ці халдеї посміли обізвати спамом цитати зі Слова Божого! Ви уявляєте, до чого докотився наш світ, ребе? Як взагалі можна жити без служіння?
Вже давно я зрозумів, що маю дар вчителювання. Довгі тренування перед дзеркалом у туалеті дали свої плоди — розмахувати Біблією у мене виходить дуже енергійно, підвищувати голос у особливих місцях вдається практично з першого разу, та й взагалі — я сам себе в такі моменти починаю остерігатися. Ви вже уявляєте, який ефект це спричиняє на закоренілих грішників? Я почав практикуватися на своєму собаці, а потім на сусідах та місцевих алкоголіках. Слово Боже було гострим мечем у моїх руках, я руйнував родові прокляття і розтинав всяку неправду і брехню. Сусіди тепер зачиняють переді мною двері, алкоголіки швидко тверезіють і брудно лаються від одного грізного вигляду такого Воїна Світла як я, собака жалібно і переможено скиглить, а я неквапливо обтрушую порох зі свого взуття, як заповідано всім проповідникам, і йду в інші селища. Ребе, поряд з вашим будинком є алкоголіки?
Пам'ятаю, одного разу, через недосвідченість, я погодився взяти участь у театральному служінні нашої громади. Мені дали відповідальну роль дерева, я повинен був неквапливо, молитовно розгойдуватися над Петром і Павлом, які сиділи піді мною. Але ж Ви знаєте, що моє покликання — пророче служіння. Ви, сподіваюся, пам'ятаєте невимовний момент здивування наших Петра і Павла, коли дерево, тобто я, почало пророкувати в життя кожного з них, цитуючи поперемінно то Єремію, то Малахію, то самого Даниїла — я сказав їм: «Нехай обернуться ті, хто чинить беззаконня, піднімуться як орли, полетять і проповідують євангелію всякому творінню, виганяючи бісів і зцілюючи прокажених». Не знаю, ребе, чому Ви тоді перервали святкову сценку і довго всім присутнім пояснювали, що дерева не вміють розмовляти. Господу, між іншим, все можливо. А Ви виявили маловір'я своє. Соромно.
Я бажаю всім серцем служити Господу, і робив би все можливе і від мене залежне, якби не той факт, що в мене молода дружина. Точніше її ще немає, але я вірою приймаю це. Молодій дружині варто приділяти багато часу, доки вона молода. А ще в мене тренування, я займаюся у спортзалі, а в нинішній вік МакДональдса, ребе, Ви ж розумієте, як це складно стежити за своєю фігурою. Взагалі, скажу чесно, що якби не мій собака, про якого я вже згадував вище, то я міг би набагато більше служити Богові. Але ж написано, що треба дбати про братів своїх менших. Отже, доводиться періодично, щодня, купати її, робити їй стрижку та педикюр. Ох і непроста ця справа — турбота про ближнього. Ще, як Ви пам'ятаєте, у мене хвора тітка. Правда, вона живе в іншому місті, і я буваю в неї раз на півроку, але мені треба дбати і про неї. А ще маю село. Точніше, два. Там жили мої бабусі з дідусями. Їх усіх уже, правда, років вісім як немає, але ж треба хоча б іноді, майже щовихідних, бувати на малій батьківщині, вшанувати пам'ять предків, пустити щиру сльозу по їх неврятованих грішних душах...
Але найголовніше, ребе, мені треба працювати. Я маю утримувати свою майбутню родину. Нічого, що я поки що живу з батьками і вони мене годують. Донедавна, останні років п'ять, я складав бізнес-план свого найуспішнішого бізнесу, який подарує мені повну незалежність від мами з татом, і нашої з вами країни. Поки що, першим пунктом мого бізнес-плану є від'їзд у сонячну Іспанію, де спочатку я працюватиму на апельсиновій плантації, після — її викуплю і експортуватиму апельсини до США, Індії, Китаю та Гондурасу, і робитимемо найсмачніший і найкорисніший вітамінізований сік фреш. Потім, після досягнення доходу в один мільйон американських доларів, на зароблені чесною працею кошти куплю собі віллу на березі моря та особистий літак. А вже потім прилечу на ньому до нас у громаду, так уже й бути — здам десятину, що накопичилася, і прокачу наших єврейських бабусь по району з вітерцем. Нехай ще висунуться з ілюмінаторів і спіймають вітерець — ото радість їм буде! До речі, забув сказати, але Ви й самі, напевно, здогадалися — як я нарешті усвідомив, найголовніше моє служіння і покликання — бізнес-служіння, я буду своїми грошима служити Господу, нашій громаді, братам-сестрам, згаданим вище єврейським бабусям, ну і Вам. Але головне — Господу, щоб Ви не запишалися і не мріяли про себе.
P.S. Відправляю цей лист та їду на вокзал, за квитками до Іспанії. Бажаю Вам так само сильно і самозречено служити Господу, як і я.
Автор — Алекс Фішман
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
