На русском языке читайте здесь — Иисус глазами тещи Петра.
Більшість людей, з якими Ісус зустрічається в Євангеліях, залишаються безіменними, тому не дивно, що багато жінок, яких Ісус зцілив, також безіменні. Насправді, серед історій зцілення чоловіків у Євангеліях імена є лише у сліпого Вартимея, якого згадав лише Марк (Марка 10:46); у слуги первосвященника Малхуса, якого згадав лише Іван (Івана 18:10); та у Лазаря. У всіх історіях, розказаних про зцілення Ісусом жінок, жінки також залишаються безіменними, за винятком однієї. І її ідентифікують не за ім’ям, а за родинними зв’язками з одним із учнів Ісуса.
Зцілення тещі Симона Петра — це перша історія фізичного зцілення в Євангелії від Марка, і вона відбувається одразу після першої історії духовного зцілення.
Ісус навчав у синагозі в Капернаумі, коли чоловік, одержимий нечистим духом, закричав: «Що Тобі до нас, Ісусе з Назарету? Ти прийшов погубити нас? Я знаю, хто Ти — Святий Божий» (Марка 1:24). Ісус наказує духу: «Замовчи, і вийди з нього!» І затряс дух нечистий того, і, скрикнувши голосом гучним, вийшов із нього (вірші 25–26). Завдяки цій події слава про Ісуса поширилася по всій Галілеї. Далі Марк пише:
«І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого. А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому. І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм…» (вірші 29–31)
Більшість людей, яких Ісус зцілює в Євангеліях, — незнайомці. У цій історії Ісус зцілює людину, яка, найімовірніше, була йому добре знайома. Подробиць небагато. Але реакція жінки дуже важлива: щойно Ісус зцілив її, вона почала служити.
Приклад для всіх нас
Матвій, Марк і Лука розповідають цю історію, але ми можемо задатися питанням, чому. З усіх сотень чи тисяч людей, яких зцілив Ісус, навіщо виділяти саме цю? Невже вони просто хотіли підкреслити роль жінки у служінні? Я так не думаю. Якщо ми прочитаємо цю історію в контексті Євангелій загалом, то побачимо, що вона не просто підкреслює місце жінки.
Дієслово «служити» (diakoneo), яке вживається щодо тещі Петра, також описує ангелів, які служили Ісусу після Його спокуси в пустелі (Мк. 1:13; Мт. 4:11). Він описує учениць Ісуса (Лк. 8:1-3). Він описує Марфу з Віфанії, коли вона служить, а її сестра Марія сидить біля ніг Ісуса й навчається, перш ніж Ісус спеціально схвалює вибір Марії (Лк. 10:38-42).
І найголовніше — це опис самого Ісуса, коли Він пояснює Своїм учням, що «хто хоче бути великим серед вас, нехай буде вам слугою, а хто хоче бути першим серед вас, нехай буде всім рабом. Бо й Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити й віддати Свою душу на викуп за багатьох» (Мк. 10:43-45). Реакція тещі Петра на зцілення Ісусом є прикладом не лише для жінок, а й для всіх нас. У Царстві Ісуса служіння — це не жіноча справа. Це справа кожного.
Яким ми бачимо Ісуса очима цієї самовідданої жінки? Ми бачимо в Ньому Того, Хто бере нас за руку і піднімає вгору. Ми бачимо Того, чий дотик може миттєво полегшити наш біль, і Того, Хто служить нам ще до того, як ми встигнемо послужити Йому.
У 1662 році в англіканській «Книзі загальної молитви» Бога описано як Того, «Чиє служіння — досконала свобода», і ми бачимо це на прикладі тещі Петра. Так часто в нашому сучасному житті ми сприймаємо служіння і свободу як протилежності. Але теща Петра 2000 років тому знала те, що сучасні психологи відкрили зовсім недавно. Ми, люди, розквітаємо, коли служимо з вдячним серцем, тоді як нескінченна самореалізація «свободи» робить нас нещасними.
Фізичне зцілення та духовне зцілення
В Євангеліях від Матвія, Марка та Луки зцілення тещі Петра та біснуватого чоловіка спричиняє наплив хворих та одержимих людей, яких приводять до Ісуса. Матвій так пояснює те, що відбувається:
«А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс» (Мт. 8:16-17).
Тут ми бачимо, як духовне й фізичне зцілення йдуть рука об руку, і, прагнучи показати нам, як Господь виконує єврейські Писання, Матвій пов’язує дії Ісуса зі старозавітним пророцтвом. У контексті цитата звучить так:
«Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Іс. 53:4-5)
Єврейське слово «немочі» тут також означає «хвороби». Тут, у Ісаї, ми бачимо таємничу постать Божого слуги (Іс. 52:13), який бере на себе хвороби, гріхи та страждання Божого народу. Коли Ісус зцілює тещу Петра, а потім зцілює багатьох інших людей від фізичних і духовних хвороб, Він бере на себе роль страждаючого слуги.
Життя воскресіння
Подібно до того, як Ісуса іноді зображують як великого вчителя універсальних істин, але не як великого Бога всього всесвіту, люди іноді намагаються відокремити дію Ісуса щодо зцілення наших хвороб від Його дії щодо несення покарання за наш гріх. Але Матвій не дозволяє нам вбити цей клин. Коли Ісус помер на хресті, Він взяв на Себе покарання за всі наші гріхи. Але Він також відкрив двері до майбутнього нового Божого творіння, де вже не буде ані смерті, ані скорботи, ані плачу, ані болю (Об. 21:4).
Ми все ще живемо з гріхом і хворобами тут і зараз. Але якщо ми є послідовниками Ісуса, ми заглядаємо крізь замкову щілину в абсолютно новий, інший світ, де гріх і страждання будуть назавжди вигнані Ісусом і Його життям воскресіння. Ісус прийшов не лише для того, щоб віддати Своє життя за нас. Він також прийшов, щоб поділитися Своїм життям із нами. Коли Ісус зцілює тещу Петра, вона отримує крихітне передчуття Його воскреслого життя, і вона негайно використовує це для служіння.
Автор — Ребекка Маклафлін / thegospelcoalition.org / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
