Samaritans' Passover pilgrimage on Mount Gerizim, West Bank. Author — Edkaprov (Edward Kaprov). Source — Wikimedia, CC BY-SA 3.0
На русском языке читайте здесь — Кем были самаритяне в Библии и кто они сейчас?
Хто такі самаряни?
Самаряни в біблійній історії відіграють важливу, але неоднозначну роль, яку розглядають, здебільшого, у двох різних контекстах. Паралельно з їхньою унікальною культурною та релігійною самобутністю добре відомі їхні суперечливі стосунки з сусідніми народами. Давайте згадаємо, ким були біблійні самаряни, і поглянемо на сучасну самарянську громаду в Ізраїлі.
Самаряни, ассирійське вигнання та євреї
Історія самарян у Біблії переплітається зі всеосяжним оповіданням про ізраїльтян. Вперше ми зустрічаємо самарян під час ассирійського завоювання Ізраїльського царства в 722 р. до н. е., яке інакше називають ассирійським вигнанням.
Цей переломний момент історії північного царства призвів до депортації ізраїльської еліти та її заміни чужинцями (2 Царів 17:24). Прибульці, які оселилися в районі Самарії, асимілювалися з рештою ізраїльтян, давши початок самарянській громаді.
Тому самаряни претендували на походження (хоча б часткове) від ізраїльських колін Єфрема та Манасії. Але вони відрізнялися від євреїв і релігійно, і етнічно. Найяскравіше це проявлялося в різних поглядах на законне місце поклоніння.
Самаряни побудували свій храм на горі Гарізім, заявивши, що це місце обрав Мойсей. Тим часом євреї стверджували, що єдиним законним місцем поклоніння був Храм в Єрусалимі.
Ці релігійні відмінності відображені в кількох біблійних віршах, і особливо в Новому Завіті. Але про це трохи згодом.
Mount Gerizim 2018. © Mazur/cbcew.org.uk. Source — Flickr, CC BY-NC-ND 2.0
Самарія в Біблії
З Біблії ми знаємо про унікальне та примітне розташування Самарії. Вона межує з Юдеєю на півдні та Галілеєю на півночі. У наш час це район центральної частини Західного берега.
Але важливість Самарії полягає не лише в її розташуванні. У біблійний період її відносини з навколишніми єврейськими територіями характеризувалися складною соціальною та релігійною динамікою.
Відносини самарян з єврейським народом, як ми бачимо в Біблії, були складними через їхні релігійні, етнічні та культурні відмінності. З біблійних оповідань видно, як розвивалися ці відносини в історичному та соціальному контекстах.
Згадки про самарян у Старому Завіті
Самаряни згадуються в Біблії в різних контекстах. Релігійні та етнічні відмінності між самарянами та євреями, упереджене ставлення один до одного стали причиною їхньої взаємної нетерпимості, зробили будь-які взаємодії між ними напруженими та нечастими.
Хоча слова «самарянин» як такого ми в Старому Завіті не зустрічаємо, саме його історія розкриває перед нами причини, події та суперечності, що призвели до ідентифікації самарян.
Із завершенням правління Соломона Ізраїльське царство розділилося на північне царство Ізраїлю та південне царство Юди. Пізніше Самарія стала столицею північного царства (1 Царів 12). Це й стало основою для розвитку особливої ідентичності самарянської громади.
Ассирійці, завоювавши північне царство, виселили ізраїльтян (2 Царів 17) і поселили на їхній землі інші народи, сприяючи таким чином формуванню самарянської ідентичності, зокрема шляхом асиміляції з рештою ізраїльтян.
Євреї, які згодом повернулися з вигнання, почали відновлення Єрусалимського храму, зазнаючи постійного опору мешканців Самарії. Ця протидія стала проявом глибинної ворожнечі між ними.
Ісус і самаряни
У Новому Завіті ми кілька разів бачимо, як Ісус нехтує умовностями таких стосунків. Особливо яскраво це проявилося в Його спілкуванні зі самарянкою біля криниці (Івана 4:1-42) і в Його притчі про доброго самарянина (Луки 10:25-37).
Ісус розмовляв із самарянкою біля колодязя Якова в Сіхарі, місті в Самарії. Ця розмова порушувала найважливіші соціальні бар'єри того часу, як гендерні, так і етнічні.
Але, мабуть, найвідомішою згадкою про самарян стала притча Ісуса про милосердного чоловіка, який проявив милосердя до жертви грабіжників. У той час, як священник і левит пройшли повз, добрий самарянин став зразком ставлення до ближнього, показуючи важливість нелицемірної любові, вільної від соціальних бар'єрів.
Подаючи самарянина як приклад, Ісус порушив проблеми співчуття, подолання соціальних кордонів і показав всеосяжний характер свого служіння.
Інші згадки в Новому Завіті
З десяти зцілених Ісусом прокажених (Луки 17:11-19), лише один, як ми читаємо, самарянин, повернувся, щоби подякувати Йому. Знову самарянин постає взірцем таких чеснот, як вдячність і віра.
По дорозі до Єрусалима Ісус проходив через самарянське село, де таким мандрівникам не раділи (Луки 9:51-56). Це було проявом історичної ворожнечі між євреями та самарянами через вибір правильного місця поклоніння.
У Книзі Дій Самарія згадується як один із перших центрів євангелізації та християнської діяльності. З першого розділу ми дізнаємося, що Ісус сказав Своїм послідовникам: «Але ви одержите силу, коли Дух Святий зійде на вас. Ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, Юдеї, Самарії, і по всій землі» (Дії 1:8, курсив автора).
Після мученицької смерті Степана Пилип відправляється безпосередньо до міста Самарія, де проповідує і творить чудеса, навертаючи багатьох самарян (Дії 8:5-25). Поширення християнства в Самарії знаменує значний крок у збільшенні числа віруючих поза суто єврейськими громадами.
Boris Carmi /Meitar Collection / National Library of Israel / The Pritzker Family National Photography Collection. 1968. Source — Wikimedia, CC BY 4.0
Хто є самаряни в наш час?
Сьогодні самарянська громада в Ізраїлі налічує близько 800 осіб.
Вони мешкають, як і їхні предки, поблизу гори Геризим у Наблусі, а також у новій громаді — в Холоні. Їхнє розрізнене поселення відображає подвійні прагнення, пошук балансу між стародавньою спадщиною та реальним, політично складним життям у регіоні.
Незважаючи на невелику чисельність, самаряни зберегли особливу культурну та релігійну самобутність. Їхня практика ґрунтується на суворому тлумаченні Тори, яку вони вважають найвищим авторитетом.
Цікаво, що їхня релігія дуже схожа на давню ізраїльську віру, включаючи дотримання релігійних свят. Особливим святом у самаритян є Пасха, коли на горі Гарізім відбуваються давні обряди та жертвоприношення.
Сучасні самаряни та Пасха
У наш час самарянська громада, хоч і невелика, залишається яскравим свідченням стійкості давніх традицій. Найяскравіше це проявляється у святкуванні Пасхи.
Свято демонструє їхню унікальну самобутність у розмаїтій мозаїці культур Близького Сходу. Пасхальні жертвоприношення є, мабуть, найважливішою релігійною подією для самарянської громади, що уособлює їхню глибоку відданість збереженню своїх давніх ритуалів.
На відміну від єврейської Пасхи, дотримання її самаритянами включає публічне принесення в жертву овець або козлів на горі Гарізім, найсвятішому для них місці. Згідно зі самарянською традицією, цей ритуал виконується вже понад 3600 років.
Ритуал на горі Гарізім
Пасхальне жертвопринесення відбувається ввечері напередодні Пасхи, коли самаряни одягають білий одяг як символ чистоти. Церемонія розпочинається з молитов та читання самарянської версії Тори. Потім первосвященник очолює жертвенний ритуал громади.
Ритуал включає в себе забій овець або кіз відповідно до стародавніх обрядів. Потім м'ясо смажать у спеціально підготовлених ямах, як робили ізраїльтяни під час виходу з Єгипту.
Після жертвопринесення громада збирається для спільної трапези, смакуючи смажене м'ясо з прісним хлібом і гіркими травами (Вихід 12:8). Це зібрання – не просто релігійний захід, а й зміцнення громадських зв'язків та підтвердження їхньої спільної ідентичності й спадщини.
Ритуал також відображає стійкість спільноти та її прагнення до збереження традицій у сучасному світі. У той час, коли багато давніх звичаїв було втрачено або змінено до невпізнання, пасхальне жертвопринесення самарян є свідченням їхньої незмінної віри та культури.
Samaritans' Passover at Mount Gerizim, 17 April 2011. Author — Flavio Grynszpan. Source — Wikimedia, CC BY 2.0
Історія самарян жива
Сучасні самаряни йдуть унікальним шляхом у складному соціально-політичному ландшафті Близького Сходу. Вони продовжують зберігати свою особливу ідентичність, одночасно інтегруючись у ширше ізраїльське та палестинське суспільство.
Більшість самарян вільно володіють івритом та арабською мовою. Вони служать в ізраїльській армії, що підкреслює їхню інтеграцію в ізраїльське суспільство. Однак їхня малочисельність призводить до проблем генетичного різноманіття та збереження культурної спадщини.
Самаряни, палестинці та Ізраїль
Унікальне ставлення Ісуса до самарян може допомогти у вирішенні палестинсько-ізраїльського конфлікту. Адже більшість співвітчизників також не прийняли співчуття Ісуса до самарян.
Самарянам випала честь стати єдиним народом, окрім євреїв, до якого Месія звертався особисто. Після Свого воскресіння саме серед самарян Ісус вказав Своїм учням на перших неєвреїв, які прийняли Євангеліє.
Подібним чином, сьогодні Церква покликана виявити співчуття до палестинського народу. Ми зобов'язані віруючим серед них особливою відданістю.
Але також Ісус відкриває нам дещо фундаментальне. Незважаючи на сотні років проживання самарян на землі Ізраїлю, Ісус, як і раніше, вважав їх чужинцями. Вони, напевно, відчували це як образу.
Ісус не заперечував їхнього права жити на цій землі. Проте Він підтвердив унікальні обітниці для Ізраїлю, включаючи обітницю землі.
Джерело — firmisrael.org
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 04.03. Спасибо!
