На русском языке читайте здесь — Когда кажется, что рассвет умирает: Как Иисус не дает нам упасть духом.
Чи траплялося вам коли-небудь переживати ніч настільки темну, що ви майже перестали сподіватися, що ранок колись настане?
Відчувати настільки глибоке почуття провини, що простіше лягти й померти. Розумова чи духовна темрява здавалася настільки щільною й густою, небо настільки чорним, навіть позбавленим хоча б однієї зірочки, що крок у будь-якому напрямку здавався марним. Іноді ви не просто йдете долиною смертної тіні, а падаєте на півдорозі й уже не можете підвестися.
Можливо, ви колись переживали все це, як і я. Можливо, ви й зараз через все це проходите. Якщо це так, то Страсний тиждень пропонує вам товариша по нещастю, друга по стражданнях, брата у темряві. Якщо хтось і куштував гірку сіль опівнічного плачу, то це він. І якщо хтось може засвідчити про чудо світанку і про те, як можуть висохнути сльози, то це теж він.
Що відбувалося в ті страшні години у Страсну суботу, коли Петро, ридаючи й б’ючи себе в груди, згадував, як він тричі зрікся, згадував останній погляд Ісуса (Луки 22:61), згадував, чим все це закінчилося, і все ж чомусь не пішов повіситися, як Юда? Сцена Великого четверга дає нам відповідь: його тримала молитва Ісуса.
Єдиною надією Петра в боротьбі з накопиченими силами гріха, сатаною і відчаєм був Христос, який молився за нього. І за нас.
Сатана гарчить
«Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю» (Луки 22:31).
Раніше в Євангелії від Луки ми читаємо тривожні слова: «І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу» (Луки 4:13). У четвер з приходом ночі цей час настав, і диявол знав про це (Луки 22:53). І ось сатана, спокусивши одного з дванадцяти (Луки 22:3), гарчить на решту одинадцятьох.
Протягом трьох років Ісус стояв між Петром і пащею звіра, зберігаючи й оберігаючи його (Івана 17:12). Але тепер Він іде, і Петро, як і Йов до нього, дізнається, наскільки його сила покладається на прихований щит Господа. Вперше він йтиме долиною без звичного втішення свого пастиря.
Сатана вимагає просіяти учнів: кинути їх на сито і трясти, трясти, трясти, поки Симон Петро знову не стане лише Симоном — глиною, а не каменем (Луки 6:14), рибалкою, а не ловцем людей (Луки 5:10). Ось справжній жах, що ховається за нашими найтемнішими ночами. Нам здається, що ми слабшаємо, руйнуємося, розплутуємося, ніби наше свідчення розповідається у зворотному порядку. Ми боїмося, що повертаємося в минуле без Христа.
Так і було б, якби Ісус залишив нас наодинці з сатанинським ситом. Слава Богу, Він цього не робить.
Ісус молиться
«Але Я молився за тебе, щоб віра твоя не згасла» (Луки 22:32)
Які слова можуть подолати жах від слів «сатана вимагав тебе»? Слова: «Але Я молився за тебе». Я молився за тебе, Петре. Я, Ісус, що втихомирює бурі, зцілює хвороби, знищує демонів, Син Божий. Я, Ісус, улюблений Отця, Його Обранець, якого небеса слухають із радістю (Луки 3:22; 9:35). Я, Ісус, молився за тебе.
Петро все одно буде просіяний. Але Ісус просить, щоб, незважаючи на всі потрясіння, віра Петра не впала на землю мертвою. Він просить, щоб під попелом невдач Петра горіло вугіллячко — таємна розрада в його плачі, поховане тепло під його муками, прихована надія, яка змусить його в неділю кинутися до гробу, а не піти за Юдою (Луки 24:10-12).
Цілком ймовірно, Петро не міг ні побачити, ні відчути цих вуглинок. Можливо, він відчував себе невтішним, упевненим, що на зміну цій темряві ніколи не прийде світанок. Можливо, ви відчуваєте себе так само. Знайте: Ісус бачив вуглинки віри у Своїх святих там, де самі люди бачили лише попіл. Ваша ніч, якою б чорною вона не була, не є вірною ознакою того, що ваша віра остаточно ослабла і покинула вас.
Ісус все ще тримав Петра, навіть із гробу. Так Він тримає всіх Своїх людей, навіть коли здається, що камінь впав з небес. І ми можемо відчути, як Він тримає нас, коли ми, подібно до Петра, вперто відкидаємо відчай Юди і намагаємося вірити навіть у найпохмурішу суботу.
У найближчі години світло сонця мало згаснути (Луки 23:45). Але у відповідь на молитву Ісуса віра Петра не згасла.
Петро навертається
«Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!» (Луки 22:32)
Коли Ісус дивиться на Петра, Він бачить три зречення, що ховаються в його серці (Луки 22:34). Але Він також бачить щось глибше, ніж його зречення, триразове «Я люблю Тебе», яке збережеться до неділі, підтримане його власними молитвами (Івана 21:15-17). Він бачить людину, яка буде крокувати тими самими слідами своїх зречень, але цього разу в протилежному напрямку.
І навіть зараз Ісус хоче, щоб Петро бачив себе поза майбутніми стражданнями. І тому Він каже не: «якщо ти знову навернешся», а «коли». Непохитність Петра ґрунтується не на тонкій нитці його власної сили, а на незламному промені молитви Христа. І так само справа йде з усіма учнями Ісуса. Наше спасіння — чи то від нашого власного гріха, чи то від темряви, в якій ми не винні, — може здатися ненадійним з нашого боку; ми задаємося питанням, чи не зазнає наша віра краху на цьому шляху. Але з боку Ісуса наше спасіння настільки ж безсумнівне, як і Його заступництво (Римлян 8:34; Євреїв 7:25). Якщо ми справді у Христі, то наш поворот і повернення до Нього — це «коли», а не «якщо».
І в неперевершеній милості Ісуса ми, як і Петро, виявимо, що Він приймає нас назад не як раба, а як сина, заспокоєного і знову посвяченого. «Коли навернешся, зміцнюй братів своїх». Той, хто був занадто слабким, щоб стояти з Ісусом, тепер буде зміцнювати інших. Його невдача підготувала його до мудрішого, смиреннішого, більш Христового служіння, що спирається на силу, яка йому не належить.
Петро тепер уже знає слабкість Петра, силу сатани і всепоглинаюче викуплення Ісуса. І такі ось відновлені Петри знаходяться серед нас, вони знають все вже не з чуток, часто вони набагато краще підходять для того, щоб зміцнювати інших.
Він молиться за тебе
Про що Ісус міг молитися за Петра тієї темної ночі? Ми отримуємо підказку в Євангелії від Івана.
«Не прошу, щоб Ти забрав їх зі світу, але щоб зберіг їх від зла» (Івана 17:15).
Ісус не просив забрати Петра зі світу, де бродить диявол. Петро відчув «силу темряви» у Великий четвер (Луки 22:53), і темрява майже зламала його. Але Ісус просив зберегти Петра від пожираючих щелеп диявола. І Отець відповів: Петро не став Юдою.
Ми теж можемо виявити, що заступництво Ісуса не вберігає нас від ночей, коли темрява близька до того, щоб поглинути нас. Не падайте духом і не впадайте у відчай, якщо небо над вами здається чорним, як було у Петра. Натомість продовжуйте сподіватися. Моліться. Об’єднайтеся з іншими учнями і чекайте недільного ранку. Згодом на горизонті цієї півночі щось засяє: світло, що перевершує надію, чарівність, глибша за страждання гріха чи безжалісність сатани. Ісус молиться за вас.
Автор — Скотт Хаббард / © 2023 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
