На русском языке читайте здесь — Мессия, наша Пасха.
«І промовив Господь до Мойсея й Аарона ще в єгипетському краю такі слова: Цей місяць для вас – початок місяців. Він буде для вас першим серед інших місяців року. Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня на родину. Одне ягня на оселю… Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; можна взяти його з овець або кіз. Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, – разом уся Ізраїльська громада. І візьмуть трохи його крові, й помажуть нею обидва одвірки та верхню поперечку-наддвірок у тих домівках, у яких його їстимуть… А кров на одвірках осель, у яких перебуваєте ви, буде ознакою. Я побачу кров, і омину вас. Не буде серед вас згубної пошесті, коли уражатиму єгипетську землю» (Вихід 12:1-3, 5-7, 13).
Пасхальний вихід є переломною подією в єврейській історії. Насправді це знаменна подія для всього людства. Багато віруючих не до кінця розуміють Пасху в контексті грандіозної викупної справи Бога. Ви не зможете повною мірою оцінити наше викуплення в Месії, доки не зрозумієте обряд Пасхи. Усі біблійні свята та обряди були передвісниками викупної роботи, яку врешті звершить Месія. Євангелія від Івана використовує Пасху як тло для розповіді про викуплення, яке ми отримали через Ісуса, нашого Месію.
Апостол Павло, ортодоксальний єврейський рабин, писав: «Адже наша Пасха – Христос, принесений [за нас] у жертву» (1 Кор. 5:7). У його свідомості та у свідомості авторів Євангелій існував чіткий пророчий зв’язок між смертю, похованням і воскресінням Месії та остаточним звершенням Пасхи в Ієшуа.
Слово «Пасха» походить від давньоєврейського «Песах», що означає «проходити повз». Цікаво, що арамейське слово, яке позначає ягня, — «талія», що може означати як ягня, так і слугу. Уривок із 53-го розділу Книги Пророка Ісаї, що має назву «Слуга, що страждає», описує Ієшуа як Ягня, якого ведуть на заклання. А в Новому Завіті Він згадується як «Ягня (Агнець)» не менше 34 разів. Паралелі між пасхальним ягням та Ієшуа вражають. Давайте поглянемо.
Незаплямований
«Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; можна взяти його з овець або кіз» (Вихід 12:5).
Пасхальне ягня, згідно обряду Песаху, мало бути у розквіті сил і без вади. Вада означає гріх. Ієшуа, наше остаточне й досконале викуплення, прожив безгрішне життя.
Нам сказано, що ми були викуплені від гріха — не тлінними речами, такими як срібло і золото, але дорогоцінною кров'ю Месії — як «чистого і непорочного Ягняти» (1 Петра 1:19). Чому? Тому що «Того, Хто не знав гріха, Він зробив за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю» (2 Кор. 5:21).
«Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня на родину. Одне ягня на оселю» (Вихід 12:3).
Кожному дому був потрібен Агнець
Пророки та Новий Завіт ясно говорять про те, що всі згрішили й позбавлені Божої слави. Немає жодного праведника. Кожен потребує викуплення щоби мати особисті стосунки з Богом. Так само, як у кожному домі було потрібне ягня, у Слові Божому ясно сказано, що кожна людина потребує викуплення, жертви за свій гріх. Те, що ми вважаємо своєю праведністю перед Ним, насправді «мов одяг, кров’ю заплямований» (Іс. 64:6).
Громада Ізраїлю потребувала Агнця
«Разом уся Ізраїльська громада...» (Вихід 12:6)
Помилкова антисемітська доктрина стверджує, що євреї вбили Ісуса. Під час Другої світової війни на більшій частині території Європи євреям не дозволялося жити просто тому, що вони були євреями. Їх називали «христовбивцями». Ця концепція не нова. Помилкова теологія про те, що євреї вбили Ісуса, зародилася в ранній Церкві. Але чи так це насправді? Ні.
В Євангелії від Матвія 20:19 говориться, що Він буде виданий «язичникам на наругу, на катування та розп’яття, а третього дня Він воскресне». Чи вбили Ієшуа язичники? Ні. То хто ж убив Ісуса?
У Виході 12:6 сказано, що весь ізраїльський народ мав зарізати «Пасхальне ягня». Месія, наш Пасхальний Агнець, помер за гріхи всього світу, щоб ті, хто вірить у Нього, не загинули, а мали вічне життя. Ієшуа сказав у Євангелії від Івана 10:17-18, що тільки Він мав владу завершити Своє життя. Він добровільно віддав Своє життя, щоб сповнилося Писання. Без Його жертовного вчинку у нас не було б викуплення. Усе суспільство вбило Ієшуа, бо Він мав померти, і вирішив померти за нас як наш Пасхальний Агнець.
Пасхальне ягня слід було заколоти ввечері, але не залишати до ранку
«Нічого з нього не залишайте до ранку...» (Вихід 12:10).
В Євангеліях чітко сказано, що Ієшуа — це жертовне пасхальне ягня. У них йдеться про те, що Його розіп’яли одночасно з іншими ягнятами, яких забивали. Він висів на римському стовпі для страти, на якому жертви мали страждати, але не вмирати протягом багатьох годин. Кати зазвичай ламали жертві ноги, щоб прискорити смерть, однак у пасхального ягняти не повинно було бути зламаних кісток. Євангелія кажуть нам, що ув'язненим обабіч Ісуса перебили ноги, але коли римські солдати підійшли до Ієшуа, «побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок» (Івана 19:33). Навіть у цій деталі ми бачимо свідчення того, що Ієшуа виконав обряд Песаху. Він також виконав ще одну пасхальну заповідь, коли його зняли з хреста напередодні вечора.
Я побачу кров…
«Я побачу кров, і омину вас…» (Вихід 12:13)
Без пролиття крові немає викуплення. Він розумів, що жодна людина не може досконало дотримуватися Його Закону. Але в основі Закону лежить милостивий Божий припис: життя за життя.
У кожному домі ізраїльтян та єгиптян у ту першу пасхальну ніч мало бути забране невинне життя, щоб врятувати життя первістка в кожній родині. Тут знову проявляється основоположний принцип Доброї звістки — всі згрішили і винні.
Бог вершить суд над усіма. Він не робить різниці між євреями та язичниками. Не справами ми здобуваємо праведне положення перед Богом. Це дар самого Бога. Покарання за гріх — смерть. Це був Божий суд над мешканцями Єгипту — як єгиптянами, так і ізраїльтянами.
Тієї ночі Ангел Смерті мав вразити первістків, у тому числі й ізраїльтян. Але кров мала бути символом на будинках. Бог обіцяв: «Я побачу кров, і омину вас…» (Вих. 12:13). Це сама суть Песаху і Добра Новина — у цьому полягає суть Євангелії.
Мене ніколи не вчили цьому в дитинстві. Песах для мене означав трапезу та спілкування з родиною, але у версії юдаїзму, яку сповідувала наша родина, не було поняття крові чи гріха. Хоча мені розповідали про Бога Авраама, Ісаака та Якова, і я дізнавався про біблійних персонажів, я ніколи не розумів, що Бог живий і Його Слово живе, а я — грішна істота, яка потребує викуплення. Я ніколи не цінував це звільнення по-справжньому глибоко й усвідомлено.
Церкві також бракує такого розуміння. Якщо ми не цінуємо Писання Старого Завіту, значить ми втратили глибоке розуміння характеру Бога як Спасителя і Забезпечувача.
За 750 років до народження Ієшуа пророки сказали нам, що Той, Хто не має гріха, прийде і помре за наші гріхи. Хоча Він був безгрішний, Бог забажав покарати Його і покласти на Нього гріхи всіх нас (Ісая 53).
Ієшуа сказав: «Я – двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний» (Івана 10:9). Чому? Бо Він — Пасхальний Агнець, який пролив Свою кров, і коли ми помазуємо нею одвірки нашого серця, Янгол Смерті проходить повз.
«Надходить час, – говорить Господь, – коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт. Не такий Заповіт, який Я уклав з їхніми батьками того дня, коли Я, тримаючи їх за руку, виводив їх з єгипетського краю. Адже той Мій Заповіт вони порушили, хоч Я залишався їхнім Владикою, – говорить Господь… І вже не звертатимуться один до одного й брат до брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки кожен з них знатиме Мене, – від найменшого, і до найстаршого з них, – говорить Господь, – тому що Я прощу їм провини і їхніх гріхів більше не згадаю» (Єремія 31:31-32, 34).
Добра звістка
Єремія висловлює очікування приходу єврейського Месії, який Своєю кров’ю уклав Новий Заповіт, завдяки якому всі можуть отримати прощення. Пророк відкриває, що Божа Тора буде написана в наших серцях. Єврей без Месії є таким же неповноцінним, як і християнство без своїх єврейських коренів.
В юдаїзмі закладено розуміння гріховного стану людства і славної милості Бога, Який дарував це викуплення в смерті та воскресінні Свого власного тіла. Ми повинні розуміти Старий Завіт і Божу благодать, щоб зрозуміти й оцінити Новий Завіт.
Саме цьому вчить нас Пасхальне служіння, розповідаючи історію визволення єврейських дітей рукою та милістю Божою. Це визволення не тільки із землі Єгипетської, але й від смерті — через кров Пасхального Ягняти. Святкуючи Песах, ви побачите це велике диво і краще зрозумієте Божу любов до людства.
Ієшуа (Ісус) — єврейський Месія. Він — пасхальний агнець, якого Бог дав єврейському народу і всьому світу через Його викуплення. Коли Бог побачить кров, що червоніє на одвірках нашого серця, Янгол Смерті пройде повз.
Це проголошення Пасхи: благодать і сила Божа для спасіння!
Джерело — jewishvoice.org
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
