На русском языке читайте здесь — Молитесь о том, чтобы перестать беспокоиться.
Занепокоєння – це гріх.
Напевно, більшість з нас не вірить у це. І навіть якщо ми і віримо, то, здається, неможливо перестати непокоїтісь. Для когось із нас це нормальний стан протягом життя.
Існують зрозумілі, практичні кроки для того, щоб припинити інші гріхи. Якщо у вас проблеми з алкоголізмом, то не тримайте спиртні напої в будинку і ніколи не ходіть по барах або інших місцях, де подають алкоголь. Такі очевидні кроки призведуть до радикальних змін.
Але, що стосується занепокоєння, то не завжди можна знайти такі легкі і зрозумілі кроки. Було б чудово, якби в нашій голові або серці був тумблер, який можна було б легко перемкнути, вибравши в налаштуваннях «припинити непокоїтись». Занепокоєння – це більш складна проблема, ніж пияцтво або інші гріхи, але все ж у Божому Слові є дещо про наше занепокоєння.
Грати роль Бога
Напевно, є праведний спосіб непокоїтись про людей і події: Павло прославляв цей спосіб у Филипійській церкві (Филип’ян 4:10). Але ми перетинаємо межу, входячи в гріховне занепокоєння, коли починаємо думати або відчувати, що від нас залежить гарантія хорошого результату. Хтось колись сказав: «Наша відповідальність — послух; результати за Богом». Коли ми починаємо знімати з Божої спини відповідальність за результати чого-небудь і вішаємо їх на свою спину, ми непокоїмось.
Коли ми непокоїмось, то ми, в певному сенсі, намагаємося грати роль Бога або ж короткочасно виконувати Його роботу. Це ніколи нічим добрим не закінчиться. Ваша душа не настільки сильна, щоб нести тягар управління Всесвітом або навіть невеликою його частиною.
Непокоїтись – це вести розмову з самим собою про щось, з чим ви нічого не можете вдіяти. Після того, як ми зробили все, що могли зробити за день, залишаючись при цьому вірними, ми повинні піти в ліжко і відпочити. Але ми часто ще лежимо і не спимо, пітніючи і переживаючи про те, що станеться далі, програючи в голові можливі ситуації того, що може статися і наскільки погано це буде.
Від занепокоєння до поклоніння
У Филип’ян 4:6-7 Павло наказує нам не турбуватися ні про що. Замість цього, ми повинні молитися. Ми можемо подумати, що це якось занадто наївно і нерозумно. Але насправді Павло розповідає нам, як боротися з тривогою. Якщо тривога – це розмова, яку ми ведемо з собою про щось, чого ми не можемо зробити, то молитва – це розмова з Богом про щось, що може зробити Він.
Кожен раз, коли ми відчуваємо, що ситуація вийшла з-під контролю або що вона не під нашим контролем, є щось, що ми завжди можемо робити: ми завжди можемо звертатися до Бога в молитві. Якщо занепокоєння – це тривожна, непродуктивна розмова між проблемою і нами, то молитва приводить Бога в це спілкування.
Павло також повідомляє, що ми повинні висловлювати наші потреби Богу «з подякою» (Флп. 4:6). Що це означає? Як мінімум, це означає, що ми повинні дякувати Богу за все те хороше, що Він зробив, робить і обіцяє робити. Богу є багато за що дякувати. Така подяка в молитві – це один з факторів, що змушує занепокоєння почати відходити.
Проблема, проповідь, хвала
Саме це ми помічаємо в Давиді в Псалмах: найкоротший шлях від занепокоєння до поклоніння – це переходити від наших проблем до проповіді і хвали.
1. Проблема
Знову і знову за псалмами Давида стоять обставини, пов'язані з проблемами в його житті, деякі з яких досить складні. Наприклад:
«Від нечестивих, що завдають мені страждань, – від ворогів, які мене оточили. Їхні серця заплили жиром, а уста їхні говорять пихато. Тепер звідусіль вони оточили мене, стежать за кожним моїм кроком, аби повалити на землю. Кожен з них подібний до лева, що чатує за здобиччю, або до левеняти, що сидить в укритті» (Пс. 17:9-12).
2. Проповідь
З такими ворогами, хто з нас не почне непокоїтись? Але Давид цього не робить. Натомість він віддає свої бажання Богу (Флп. 4:6):
«Зміцни мої кроки на Твоїх стежках, аби мої ноги не спотикались… Але я в своїй праведності побачу Твоє обличчя, і, пробудившись, насичуся Твоєю подобою» (Пс. 17:5,15).
В принципі, він нагадує собі про всі ті випадки, коли Бог дбав про нього.
Таким чином, він ніби говорить собі: «Ця ситуація не є невідомою для Бога, і Він може мене врятувати». Такі молитовні роздуми приводять Давида до того, що він починає більше зосереджуватися на доброті Бога і менше на своїх поточних проблемних обставинах.
3. Хвала
Оскільки Давид пам'ятає, як Бог захищав його раніше, він переходить від занепокоєння до поклоніння. Така хвала часто веде його до сміливих молитов за поточне позбавлення:
«Господи, вислухай мою правду, почуй моє благання, прислухайся до моєї молитви з уст неоманливих. Хай вийде від Тебе вирок для мене, і Твої очі нехай побачать мою правоту» (Пс. 17:1-2).
«Я кличу до Тебе, знаючи, що Ти, Боже, мене вислухаєш. Прихили до мене Своє вухо і почуй мої слова. Прояви Свою дивовижну милість, – Ти, Котрий рятуєш усіх, котрі шукають притулку в Твоїй правиці від ворогів Твоїх» (Пс. 17:6-7).
Багато з його псалмів, здається, починаються з проблем, але закінчуються високим рівнем оптимізму і впевненості в тому, що Бог не підведе його. Його молитовне життя перетворювало паніку на хвалу.
Захищений миром
Своїм життям і псалмами Давид подає багато прикладів того, як «не турбуватися ні про що» (Флп. 4:6). У своїй роботі я часто повинен нагадувати собі про це наставлення Павла. Я буду цитувати це перед моїм Отцем у молитві, нагадуючи Йому про обіцянки, які Він мені залишив, про те, що Його мир буде «берегти моє серце» (Флп. 4:7). Можливо, це не відбудеться раптово, але коли я проповідую собі цей вірш і молюся в його світлі, то мій фокус переходить з мене і моїх обставин на Бога і Його обіцянки.
Обіцянка, дана в Флп. 4:6-7, є чіткою і могутньою: якщо ми вірні в тому, щоб перетворити занепокоєння на молитву, наповнену вірою, то Бог захистить наші серця від занепокоєння. Це схоже на те, ніби Він поставить охорону біля дверей наших сердець, яка не впускатиме тривогу. Можливо, це для нас не має сенсу, але мир буде реальним. Наша радість в Бозі буде забезпечена, але не тому, що ми будемо впевнені в нашій психічній стійкості або настільки самовпевнені, що зможемо подолати проблему, а тому, що настільки великі Божі обіцянки. Бог знає наші потреби, і Він дасть нам мир.
Автор — Олан Стаббс / © 2017 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
