На русском языке читайте здесь — В канун Дня всех святых сияет свет.
У[/ dropcap] християнської церкви досить неоднозначне ставлення до Хелловіну. Деякі християни бачать у ньому невинну розвагу з костюмами та солодощами. Інші вважають, що він робить звичним — або, що ще гірше, вшановує — сатанинське свято. Вам може бути цікаво дізнатися, що деякі з найбільш фундаменталістськи налаштованих сучасних язичників (віккан), також відмовляються відзначати Хелловін, тому що він тривіалізує їх вірування.
Але переддень Дня всіх святих, який пізніше став Днем Реформації, — це час святкування та вказівки на Світло, що сяє у темряві цього світу (Івана 1:4).
Коротка історія Хелловіна
Походження Хелловіна досить туманне. Але, ймовірно, його найдавніше коріння сягає стародавнього язичницького кельтського свята Самайн (вимовляється як «сауін» чи «соуін»), коли кельти Ірландії, Британії та північної Франції святкували закінчення збору врожаю та початок нового року 1 листопада. Вони вірили, що в останню ніч року (31 жовтня) духи мертвих переслідуватимуть живих, тому вони залишали їжу та вино на порозі, щоб умилостивити та відлякати духів. Якщо їм доводилося виходити з дому, вони одягали маски, щоб обдурити упирів.
У IX столітті папа Григорій IV переніс свято «День усіх святих» з 13 травня на 1 листопада. Якщо його метою було поглинути кельтське свято Самайн, йому це, безумовно, вдалося. У Середні віки церковні молитовні стояння зазвичай проходили напередодні церковних свят, тому цілком природно, що вони проводилися напередодні Дня всіх святих. Цей день став відомим як переддень Дня всіх святих (hallows – давньоанглійське слово, що означає «святі»), або, як його вимовляли шотландці, Hallowe'en (Хелловін).
Традиція, коли на Хелловін молодь для розваги вбиралася в костюми, з'явилася в Британії у XVI столітті. Це називалося «guising» (перевдягання). Ці любителі веселощів ходили по домівках, співаючи пісні, читаючи вірші чи розповідаючи жарти в обмін на «частування». Традиція «частування або шкода» у тому вигляді, в якому ми її знаємо, зародилася, по суті, як відродження переодягання серед ірландських та шотландських іммігрантів у Північній Америці наприкінці дев'ятнадцятого століття і була повністю прийнята американською поп-культурою до кінця 1940-х років.
Духовна пітьма та страх смерті
Якщо і залишається зв'язок між нашими традиціями випрошування солодощів та давніми язичницькими забобонами Самайну, то він дуже слабкий. Але людський страх смерті не слабкий. Він сильний як ніколи. Стародавні кельти намагалися сховатися від смерті 31 жовтня за допомогою масок, а сучасні освічені американці ховаються від неї за допомогою розваг — постійно.
Люди завжди боялися смерті, і не безпідставно, адже це плата за наш гріх, сплачена святим Богом (Римлян 3:23). І хоча через нашу власну гріховну дурість (Римлян 1:21) і сатанинське засліплення (2 Коринтян 4:4) ми не здатні пізнати і прославити Бога, ми, занепалі люди, все ще маємо вроджене усвідомлення надприродного і страх перед ним. Ми інстинктивно знаємо про існування духовної реальності та смертельно боїмося темних, злих сил.
Саме це робить Хелловін прекрасним місіонерським моментом для християн. Всі історичні коріння Хелловіна, язичницькі та релігійні, нагадують про те, що грішникам необхідне спасіння від осуду та вічне життя, які пропонує Христос. Він є світлом, що сяє в темряві, в якій ми живемо, і темрява не огорнула Його (Івана 1:4–5)! І які зусилля, спрямовані на втечу від смерті і духовного зла, можуть зрівнятися з Євангелією, яка свідчить, що Христос прийшов «знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, і визволити тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві» (Євреїв 2:14–15)?
Після темряви – світло
Насправді, я думаю, саме перетворення переддня Дня всіх святих із нагадування про темряву смерті на святкування світла Євангелії стало причиною того, що Бог вибрав 31 жовтня (1517 року) днем, коли молот Мартіна Лютера запустив ланцюгову реакцію оновлення Євангелія і всесвітнього проголошення, відому як Реформація.
Протягом кількох попередніх століть сатана повільно душив Євангелію, а отже, і Церкву, отруйним димом лжевчення. Але з ударом молота Лютера почувся сильний вітер Святого Духа, який почав очищати духовне повітря. І Церква не тільки знову вдихнула на повні груди кисень Євангелії, але й примножилася і поширилася світом, що вона і продовжує робити з безпрецедентною швидкістю.
Переддень Дня всіх святих тепер ще більш святий, оскільки він також є Днем Реформації. Це день глибокої вдячності для християн, день, коли потрібно «згадувати наших наставників, які проповідували нам Боже Слово», і «дивлячись на кінець їхнього життя, наслідувати їхню віру» (Євреїв 13:7). 31 жовтня — це не просто день нічних забав для дітей з перевдяганням та збиранням солодощів. Це день, коли ми можемо розповісти їм солодку Євангелію Світла для світу і допомогти їм згадати наших євангельських попередників, завдяки мужній позиції яких щодо біблійної істини ми сьогодні знаємо Євангелію.
Реформатори обрали своїм гаслом латинську фразу «Post Tenebras Lux» («Після темряви — світло»). І це ідеальне гасло для Хелловіна та Дня Реформації. Адже «народ, який ходить у темряві, побачив велике сяйво» (Ісая 9:1), «Світло для світу» (Івана 9:5), і той, хто піде за Ним, «той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя» (Івана 8:12). Тим, хто ховається в укритті Ісуса, більше не треба боятися смерті чи демонів.
Для нас немає нічого приємнішого, ніж поділитися цією новиною з нашими дітьми та сусідами 31 жовтня.
Автор — Джон Блум / © 2025 Desiring God Foundation. Website: desiringgod.org
Переклад — Ганна Іващенко для ieshua.org
Последнее: 19.01. Спасибо!
