На русском языке читайте здесь — Причина, по которой вы не найдёте ягнёнка в еврейской пасхальной трапезе.
Якщо ви знайомі з історією Песаха, вам має бути відомо, що заклання і з'їдання ягняти займають у ній центральне місце. Тому ви будете здивовані, почувши, що ви практично ніколи не знайдете ягняти на столі під час середньостатистичної єврейської пасхальної трапези.
Чому так?
Одне ягня принесено в жертву за всіх
Множина для ягняти не використовується в Біблії. Агнець (ягня) завжди в однині. Іноді використовується множина для овець і перекладається як ягнята, але на івриті слова ягнята в Біблії немає. Є тільки один Агнець! В історії Виходу цього вимагала б граматика, але використовується слово агнець в однині:
«Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня на родину. Одне ягня на оселю. Якщо ж сім’я надто мала, щоби з’їсти ягня, то нехай прийме до себе свого сусіда, який межує з його домом, відповідно до кількості душ. Розрахуйте, щоб ягняти вистачило для кожного, аби його з’їсти. Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; можна взяти його з овець або кіз. Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, – разом уся Ізраїльська громада.І візьмуть трохи його крові, й помажуть нею обидва одвірки та верхню поперечку-наддвірок у тих домівках, у яких його їстимуть. Тієї самої ночі їстимуть м’ясо, спечене на вогні; їстимуть його з опрісноками та гіркими травами» (Вих. 12:3-8).
Але навіть у цьому випадку все зібрання заколює його?
Пізніше в 23 розділі книги Левіти ми читаємо про те, що священик заколює ягнят за кожного, те ж саме ми бачимо і в 6 розділі книги Ездри:
«А в чотирнадцятий день першого місяця всі, що повернулись з неволі, звершили Пасху, адже на той час священики та левіти, всі як один, освятилися й були чисті, щоб готувати пасхальні жертви для всіх колишніх невільників, для їхніх братів-священиків і для себе. Отже, споживали Пасху не лише Ізраїльтяни, котрі повернулися з вигнання, а й усі, котрі відокремились від нечистот язичницьких народів, де вони проживали, й навернулись до Господа, Бога Ізраїлю» (Езд. 6:19-21).
У 2 Хрон. 35:11-13 повторюється та сама історія — одне ягня («Песах») приноситься в жертву за багатьох. Це вказує на Божий задум про те, що свято Песах має на увазі одного агнця — Агнця Божого, який прибирає гріх зі світу.
Від одного ягняти на сім'ю до повної відсутності ягнят
Якщо звернутися до єврейської історії, то Мішна описує детально, як свято святкували за часів Єшуа, і схоже, що кожна сім'я мала своє пасхальне ягня.
Оскільки Храм ще стояв, для народу Ізраїлю було звичною справою піти до Єрусалима і принести в жертву ягня або козеня за всю сім'ю. Священники ритуально заколювали тварин і брали чашу з їхньою кров'ю, щоб покропити на жертовник перед тим, як віддати м'ясо назад сім'ї для приготування на рожні та святкової вечері. Через велику кількість людей, які приходили, жертвоприношення відбувалися, так би мовити, у три підходи [1]. Можете собі уявити, що означає одне ягня на сім'ю, з інструкцій у 12 розділі книги Вихід.
Але після руйнування Храму в 70 році н.е. була рабинська суперечка про те, як же тепер чинити в цьому випадку, як і в багатьох інших питаннях. Думки розділилися між тим, щоб кожна сім'я приносила в жертву і їла своє ягня або козеня вдома (пропозиція рабі Гамліеля), і тим, щоб усім разом не робити цього, оскільки тільки священники в Храмі можуть приносити такі жертви, згідно з єврейським Законом, а для цього необхідно дочекатися приходу Месії та побудови нового Храму.
Минуло зовсім небагато часу до того, як противники домашньої жертви, запропонованої Гамліелем, узяли гору і почали погрожувати будь-кому, хто думає інакше, відлученням. Через кілька поколінь після смерті і воскресіння Єшуа практика принесення тварин як пасхальної жертви повністю припинилася.
З того часу ягня залишило стіл і вийшло з меню.
Бог сам знайде Агнця
Є невелика кількість радикалів, які починаючи з Песаха 1968 року (після визволення Єрусалима 1967 року) намагаються приносити в жертву ягнят на Храмовій Горі — що є політично надзвичайно небезпечною справою. Вони ніколи не отримували дозволу і тому таємно приносили в жертву своїх пасхальних агнців поблизу, але щиро бажаючи відновлення цієї практики. І це, врешті-решт, на тому самому місці, де Бог сказав Аврааму не вбивати Ісаака, запевняючи його, що «Бог знайде Собі Ягня» (Бут. 22:8). Через багато поколінь Він це зробив, і в тому ж Єрусалимі Єшуа пролив свою кров і став Пасхальною Жертвою.
Якщо ви сьогодні поїдете в Ізраїль, вглиб Юдеї та Самарії, на гору Гаризим, ви знайдете людей, які приносять у жертву ягнят на Песах, по одному за сім'ю. Це самаритяни. Самарянська громада досі існує, хоча вона і досить нечисленна, і вони досі дотримуються перших п'яти книг Тори, наскільки це в них виходить.
Я приїжджав подивитися на це видовище, яке виявилося більш емоційним, ніж я міг очікувати. Раптовий жах невинного ягняти, яке помирає не за свою провину... реальність цієї смерті за інших... І наш гід сказав дещо дуже мудре. Питання, яке я залишу для вас у цей Песах:
«Коли ви приносите жертовного агнця в Храм до священика, щоб він перевірив наявність вад, священник перевіряє вас чи агнця?»
[1] Why Jews Stopped Sacrificing Lambs and Baby Goats for Passover (Elon Gilad)
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
