На русском языке читайте здесь — Четыре распространённых заблуждения о Дне Искупления, Йом Киппур.
Коли автор Послання до Євреїв пише про Первосвященника, який входить один раз на рік у Святе Святих, він припускає, що його читачі розуміють, про що йдеться. Зрештою, він писав зібранню євреїв. Але я сподіваюся, що навіть сьогодні більшість християн, які читають 9-й розділ Послання до Євреїв, чудово знають, про що він говорить: «Згідно з установленням, до першого намету постійно входили священики, щоб виконувати служіння; до другого – один раз на рік входив лише первосвященик, не без крові, яку приносив за себе і за гріхи народу» (Євр. 9:6-7).
Він жодного разу не згадує фразу «День Викуплення», але ідея зрозуміла — він проводить паралель між Ієшуа і священником, який входить у Святе Святих на Йом Кіпур. Ієшуа — наш великий Первосвященник, який звершив це «раз і назавжди». Було звершено повне й істинне відкуплення за кожного грішника, єврея і неєврея, на всі часи. Ми знаємо про щорічний ритуал, на який він вказував.
Міф про мотузку
Ми можемо уявити собі цю картину. Багато християн уявляють собі, що священник входив у святилище з великим ризиком для себе самого (постати перед Господом без викуплення означає смерть), і тому громада ізраїльтян чекала назовні, затамувавши подих, чекаючи на те, чи вийде він живим, — тобто, чи було успішне викуплення. Багато хто уявляє собі священника з обв'язаною навколо ноги мотузкою, щоб інші священики могли витягнути його, якщо необхідно, не наражаючи на небезпеку своє власне життя, входячи до Святого Святих. Якщо дзвіночки по краях його одягу переставали дзвеніти, прийшов час витягати труп.
Але ви ніде в Писанні не знайдете цю мотузку.
Проте в єврейських переказах була ще одна мотузка, яка фігурувала на День Викуплення — знову ж таки, не в Писанні, але у нас є свідоцтва про неї в стародавніх джерелах. Згідно з традицією, коли закінчувався Йом Кіпур, народ очікував «офіційної печатки» — Божого знака про те, що Він прийняв жертву, і що гріхи народу прощені. Що це був за знак? Червона мотузка, що висіла в Храмі. Червона нитка, яка ставала білою, якщо Бог схвалював жертву. Ось як Первосвященик і весь народ дізнавалися, що Бог прийняв їхню жертву на Йом Кіпур. Народ танцював, святкував і радів. Їхні гріхи були викуплені і прощені на ще один рік. У Гемарі мудреці (хазаль) описують таке:
«Приблизно за 40 років до руйнування Храму, яке сталося в 70 році н.е., ця сама червона мотузка, червона нитка, перестала ставати білою. Це викликало серйозну стурбованість у лідерів народу. З 30-го року н.е. Бог припинив давати Своє схвалення на Йом Кіпур. Червона нитка більше не біліла. Бог більше не бажав приймати жертву на Йом Кіпур. З 30-го року н.е. Бог перестав мешкати у Храмі, який 40 років потому був зруйнований».
Ви пам'ятаєте, що сталося в 30 році н.е.? Після цього рабинам довелося заново винайти юдаїзм, який би працював навіть без Божого схвалення. Тим часом усі, хто прийняв жертву Ієшуа за свої гріхи, можуть з цього моменту насолоджуватися близькістю присутності Бога.
Вбрання первосвященика
Швидше за все ви неправильно уявляли собі одяг первосвященника. Зазвичай одяг первосвященника був одягом задля величі і краси. Яскраві кольори і нагрудник із сяючими дорогоцінними каменями. Ось як ми схильні думати про первосвященника під час його служіння в Храмі, але насправді з цієї нагоди він був одягнений повністю в біле.
На Йом Кіпур первосвященник мав зняти свій славний одяг і змінити його на простий, білий лляний одяг, щоб увійти у Святе Святих. Єврейський мудрець Рамбан припускав, що це було нагадуванням про службових ангелів і про те, що чистота простого білого матеріалу символізує святість цього дня (רמב”ן, ט”ז, ד – Рамбан 17,4). Залишався тільки його кідар.
В усіх відношеннях він виглядав точно так само, як будь-який інший священник. Це символічно вказує на Ієшуа, нашого великого Первосвященника, який відкладає вбік Свої одежі небесної пишноти й одягається в людське тіло, щоб стати одним із нас — і при цьому залишається святим.
Він входить і виходить зі Святого Святих не один раз
Більшість людей вважають, що первосвященник увійшов, зробив, що треба, і (якщо все пройшло успішно) повернувся назад. Роботу зроблено. Але ні. Священник входив і виходив щонайменше тричі. У його останньому виході є щось, що пророчо вказує на Ієшуа.
Перш ніж удостоїтися в Божих очах права приносити жертви за людей, первосвященник мав увійти і принести пахощі, які покриють ковчег завіту, «щоб він не помер» (Лев. 16:13). Після цього йому потрібно було увійти ще раз і принести кров тельця, щоб покропити на ковчег за себе і свою сім'ю. І тільки після цього він міг звершити очищення святилища кров'ю козла за весь народ Ізраїля.
Вибирали двох козлів — одного для жертвопринесення, а іншого для відпущення в пустелю, щоб ніколи більше його не бачити. Первосвященник мав покласти свої руки на його голову, символічно перекладаючи гріх народу на козла, перш ніж той зникне навіки.
Але це був останній і справді важливий вихід священника, після того, як уся його робота вже була виконана. Це те, чого очікував народ Ізраїлю і на що розраховував.
Йом Кіпур був призначений для викуплення гріхів не окремої особистості, а всього Ізраїлю як народу
Тепер, коли прийшов Ієшуа, ми всі можемо насолоджуватися викупленням на особистому рівні, але Бог, Який є Богом, розставить всі крапки над i. Цей сценарій здійсниться в усіх відношеннях. Він ідеально пророкує викуплення, за яке Ієшуа заплатив для всіх віруючих, але воно також стосується і гріхів Ізраїлю.
Правда в тому, що багато ізраїльтян сьогодні неправильно розуміють Йом Кіпур, вважаючи, що головне в ньому — це піст і їзда на велосипедах вільними від машин дорогами в один особливий день у році. Але одного разу ми все зрозуміємо в повноті. Наш великий Первосвященник вийде з небесного Храму, за образом якого створений був земний, востаннє, і Ізраїль як народ побачить Його таким, яким Він є.
«А на рід Давида та на мешканців Єрусалима Я зіллю Дух милосердя і молитви, – вони дивитимуться на Мене, – на Того, Кого прокололи, і голоситимуть, як оплакують улюбленого сина-одинака, та гірко сумуватимуть, як сумують за перворідним» (Зах. 12:10).
Це Божа обітниця.
До цього славного дня ми будемо молитися і постити разом із рештою Ізраїлю на Йом Кіпур. Ми будемо молитися про те, щоб їхні очі відкрилися для їхнього Месії, і ми запрошуємо вас приєднатися до нас. Багато євреїв отримують одкровення про істину в цей час — у цей спеціальний день, який Бог задумав для розмови з Ізраїлем про гріх і викуплення. Ми можемо бути впевнені, що і цього року будуть євреї, які почують голос Бога і зрозуміють, що Він говорить через багатогранну картину Дня Викуплення.
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
