На русском языке читайте здесь — Разрушение Храма и боль в Божьем сердце.
У єврейському календарі дев'ятий день місяця Ав (Тіша бе-Ав) — це дата руйнування Першого та Другого Храмів, а також численних інших трагедій у єврейській історії. (Ця дата зустрічається в Єремії 39:2; 52:6; 2 Царів 25:3.)
Традиційно цього дня читають Книгу Плач Єремії. Люди постять, плачуть і журяться. Минулого року в Єрусалимі Дев'яте Ава було особливо похмурим – як у День Викуплення (Йом Кіпур). Все було зачинено. Страх Господній витав у повітрі.
Плач Єремії – глибока книга, хоч і нелегка для читання. Вона написана в стародавній поетичній формі, і вірші розташовані в алфавітному акровірші. Як посеред цього лиха Єремія міг написати чудову пісню? У цьому й суть. Біль і лихо виливались із його серця, як пророча поезія.
Голос Єрусалиму волає до Бога в цій поемі. Він подібний до голосу жінки, що волає до чоловіка або батька. Вона каже: «Ми згрішили. Ти покарав нас. Ми знищені. Все згоріло вщент. Але змилуйся. Згадай, що ми Твій улюблений народ у Твоєму улюбленому місті».
«Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до нас через те, що ми згрішили!» (Плач Єремії 5:16)
Пророчий голос у Плачі Єремії сплітає воєдино почуття пророка Єремії, духу міста, народу, Бога, Месії. Взаємодія цих перспектив нагадує Пісню Пісень, але у протилежній паралельній темі. Плач Єремії більше схожий на розірвані стосунки, тоді як Пісня Соломона – на любовний роман.
Звичайно, Плач Єремії як книга віри містить сталий елемент надії і майбутнього відновлення. Однак велика частина книги виражає біль та потрясіння від жахливого покарання та праведного Божого суду. Біль і кохання змішані воєдино.
«Потоки сліз заливають мої очі через знищення дочки мого народу» (Плач Єремії 3:48).
Я відчуваю цей біль. Можливо, ми всі його відчуваємо. Це благочестивий біль, а не жалість до себе. Це відчуття руйнування того, що колись було добрим, святим та дорогим. Це біль у серці Бога. Це не заперечує майбутню надію та відновлення, але це переживання болю у процесі. Це подібно до того, як Ієшуа оплакує смерть Лазаря, хоча той мусив незабаром воскреснути (Івана 11:35).
Так багато руйнувань і болю сталося цього року у наших народах, сім'ях, громадах та домах молитви; війна, тероризм, джихадизм, брехня в соціальних мережах, антисемітизм і антисіонізм, сексуальний гріх, гендерна плутанина, дипломатична несправедливість, академічний перекіс у мисленні і, можливо, передусім просто взаємна ненависть серед людей.
Згідно з єврейською традицією, руйнування Першого Храму сталося через три найтяжчі гріхи в Торі: кровопролиття, сексуальну аморальність та ідолопоклонство. Причиною руйнування Другого Храму була ненависть без причини (שנאת חינם / Сінат Хінам). Цей злочин вважається коренем й інших гріхів.
[Насправді, в Біблії сказано: «Зненавиділи Мене безпідставно» – див. Псалми 35:19; 38:20; 69:5 та Івана 15:25. Це пророцтво про незаслужену ненависть до Ієшуа.]
Моє серце розривається від усього цього болю та руйнувань. Сам Бог відчуває невимовний біль через наш егоїзм і гріх. Давайте ж об'єднаємо наші серця в цьому святому, скорботному дусі, навіть віруючи в остаточне майбутнє викуплення.
«Верни нас, Господи, до Себе, – і ми повернемось! Віднови наші щасливі дні, як було колись!» (Плач Єремії 5:21)
Автор — Ашер Інтрейтер / tikkunglobal.org
Переклад — Ганна Іващенко для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
