На русском языке читайте здесь — Секреты в истории рождения Мессии.
Чи знаєте ви, що я найбільше люблю в Різдві? Ну, це не гоголь-моголь і не іграшкові Санти. Це не ялинки, не шкарпетки і не перегляд фільмів «Один вдома» або «Це чудове життя». По правді кажучи, я ніколи не святкував Різдво. Я виріс без цієї традиції, і тут, в Ізраїлі, 25 грудня — це просто ще один звичайний день. Ви можете цілий день гуляти по Тель-Авіву і навіть не здогадуватися, що зараз Різдво.
Але що мені дійсно подобається в Різдві, так це те, що щороку в цей час, коли так багато уваги приділяється історії народження Месії, я виявляю, що мене знову тягне до 2-го розділу Євангелії від Луки. За останні кілька років я по-справжньому закохався в цю історію. А потім щось сталося в минулому квітні — щось приголомшливе. Я бачив дещо, чим хотів би поділитися в подробицях наприкінці цієї статті.
Я закликаю вас прочитати цю статтю до кінця — найцікавіше знаходиться в середині!
Але спершу хочу сказати, що в історії народження Ієшуа є чимало деяких неточностей. Давайте ще раз уважно розглянемо цю історію.
Потрібно вшанувати Рут
Історія народження Ієшуа насправді починається з язичниці, яка любила єврейський народ. Ви знаєте історію Рут. Вона була моавійка, яка втратила чоловіка. Замість того, щоб повернутися до свого народу, вона приліпилась до своєї свекрухи Ноемі, і врешті решт була помічена Боазом. Звідки був Боаз? Звичайно ж, з Віфлеєму. Технічно це був Віфлеєм Ефрата.
«Тоді всі люди, які були біля брами, та старійшини промовили: Так, ми тому свідки! Нехай Господь учинить так, щоб дружина, яка входить у твій дім, стала, як Рахиль і як Лія, котрі обидві разом спорудили дім Ізраїля! Будь потужним у Ефраті, й нехай стане славним твоє ім’я у Віфлеємі! І нехай від нащадка, якого тобі дасть Господь від цієї молодої дружини, твій дім стане, як дім Переца, якого Тамара народила Юді.
Рут… народила сина. А сусідки дали йому ім’я. Вони говорили: В Ноемі народився син, і назвали його Овед. Згодом він став батьком Єссея, котрий своєю чергою, був батьком Давида» (Рут 4:11-17).
Рут — прабабуся Давида, а Ієшуа — Син Давида. Ці благословення для Рут були пророчими і стосувалися майбутнього Месії. Жінки згадували Оведа як викупителя, тому що він продовжив рід покійного чоловіка Ноемі, але пророчо говорили про Викупителя всіх викупителів, про Ієшуа! (Івр. גֹּאֵל, гоель — викупитель, найближчий родич, в деяких перекладах — спадкоємець — прим. пер.)
Я вважаю, що ті старійшини, які думали, що займаються якоюсь світською справою, раптово відчули Дух Божий, коли Рут на законних підставах була передана Боазу, і вони пророкували.
Коли вони сказали: «Набувай багатства в Ефраті, і нехай славиться ім'я твоє у Віфлеємі», вони напевно пророкували про місце народження Месії! Звичайно ж, це підтверджує пророк Міхей, який говорить:
«Ти ж, Віфлеєме-Ефрато, – найменший серед Юдиних тисячників. З тебе вийде за Моєю волею Той, Хто буде Владикою в Ізраїлі, – хоч Його походження від початку, від часів віковічних» (Мих. 5:1).
Коли вони говорили: «І нехай буде твій дім, як дім Переца, якого Тамара народила Юді, від того насіння, яке дасть тобі Господь від цієї молодої жінки», вони проголошували: Нехай буде твоя родина великою, і нехай буде твій рід продовжуватися, і мимоволі пророкували про Тіло Месії, яке походитиме від духовного насіння Авраама. Ого!
Бог всюди в Писанні вкладав пророчі натяки на місію Ієшуа. Вони проявлялися в житті Мойсея, Йосипа, Рут, Давида та інших, включаючи Рахиль, як ми побачимо далі.
Де ж саме народився Ісус?
Цікаво, що пророцтво в книзі Михея і слова Рут згадують не просто Віфлеєм, а Віфлеєм і Ефрату. Є кілька теорій з цього приводу:
- Ефрата була регіоном, а Віфлеєм знаходився всередині неї.
- Район, який став Віфлеємом, колись називався Ефратою.
- Віфлеєм був регіоном, і він же був Ефратою, яка була меншою за розміром і знаходилася всередині нього.
Що ще нам відомо про цю область під назвою Ефрата? Ноемі і її сім'я були з Ефрати. Боаз був ефратянином. У Рут 1:2 сказано: «Вони були ефратяни з Віфлеєма Юдейського». Цей текст має на увазі, що ці два поняття, принаймні, трохи відрізнялися. Інакше це було б зайвим. Це можна прочитати як те, що вони були ефратянами з Віфлеєму, на відміну від інших людей з Віфлеєму, або навпаки, що вони були ефратянами з Віфлеєму, на відміну від ефратян з інших місць.
Давайте припустимо, що вірний третій варіант: що Ефрата була всередині Віфлеєму, і що, якщо ти ефратянин, то ти також і віфлеємлянин. А крім Ієшуа, хто є найвідомішим віфлеємлянином? Звичайно, Давид. Давид був ефратянином. А тепер давайте прочитаємо наступний вірш:
«Давид був сином вже згадуваного ефратянина з Віфлеєма Юдейського, на ім’я Єссей» (1 Сам. 17:12).
Чи має значення порядок: Ефрата >> Віфлеєм >> Юда? Ми знаємо, що Юдея (Юда) була набагато більшою за Віфлеєм, і Віфлеєм був у Юдеї. Отже, чи можемо ми припустити, що Ефрата була територією всередині Віфлеєму? Можливо. Д-р Джон Тернер стверджує:
«Однак, Віфлеєм-Ефрата є більш конкретним позначенням тієї області, яка знаходиться поруч, але за межами міста, де міг бути один тік для зерна або більше, виноградний прес для виготовлення вина і олійний прес для виготовлення олії. Ефрата також могла знаходитися на пасовищах для випасу худоби (кіз, овець і великої рогатої худоби) або поруч із ними» («Уроки з Віфлеєму-Ефрати: Вражаюче значення місця, де народився Ісус»).
Отже, Давид був з Віфлеєму-Ефрати і, найімовірніше, там і народився. Він став царем у Віфлеємі, як і Месія, який як Син Давида народився приблизно 1000 років по тому. З часів Давида Віфлеєм був відомий як Місто Давида. Але як же нам дізнатися, 2000 років по тому, де це? Дійсно, у Віфлеємі є Церква Різдва Христового. Але навіть Оріген, який раніше за всіх заговорив про це місце, не був категоричним:
«У Віфлеємі вказують на печеру, де Він народився, і на ясла в печері, де Він був загорнутий в пелюшки. І в тому місці серед іновірців ходить чутка, що в цій печері дійсно народився Ісус, якому поклоняються і якого шанують християни».
А що, якщо Ісус народився не у Віфлеємі, який зараз знаходиться на території «Палестини»? Чи знаєте ви, що ізраїльтянам навіть не дозволяється входити в це місто? А що, якщо він народився ближче до Єрусалиму — у Віфлеємі-Ефраті? Територія Віфлеєму, ймовірно, раніше була більшою, ніж зараз. Приблизно через 100 років після воскресіння Ієшуа Віфлеєм був зруйнований імператором Адріаном. А після цього він ще кілька разів руйнувався і відновлювався.
Башта Стада і могила Рахиль
А що, якщо традиційне місце Його народження — це не те місце, де Він фактично народився? Щоб дізнатися це, нам потрібно знайти дві речі: могилу Рахиль і Міґдал Едер (Башту Стада). Чому? Тому що ми знаємо, що Месія мав народитися у Башті Стада, і ми знаємо, що це місце було близько до могили Рахиль.
Отже, Рахиль померла. Її поховали по дорозі до Ефрати, тобто до Віфлеєму. І поставив Яків стовп на її могилі. Це надмогильний пам’ятник Рахилі, який існує до сьогодні. Ізраїль вирушив далі й поставив свій намет за Міґдал-Едером (Бут. 35:19-21).
Д-р Тернер каже:
«За часів Якова (Ізраїля), як ми дізнаємося з історії про смерть Рахиль, Віфлеєм-Ефрата і Міґдал Едер (Башта Стада) були тісно пов'язані і знаходилися так само близько один до одного» («Уроки з Віфлеєму-Ефрати»).
Пророк Міхей говорить нам не тільки про те, що Він буде народжений у Віфлеємі-Ефраті, але й, зокрема, про те, де саме в місті Він зробить свій перший подих.
«А ти, башто стада, – підгірку дочки Сіону, до тебе повернеться, тобто прийде, давнє владарювання – царство дочки Єрусалима» (Міх. 4:8)
Цей вірш говорить про те, що Той, Хто відновить царство Давида (колишнє панування), народиться в Міґдал Едер, тобто в Башті Стада.
Згідно з традицією, могила Рахиль знаходиться приблизно в кілометрі на північ від центру Віфлеєму. Якби ми тільки могли знайти той стовп!
Помилка Бен-Оні
Один ізраїльський гід нещодавно показав мені дещо. Рахиль народжує по дорозі до Віфлеєму і помирає. Помираючи, вона назвала свого сина Бен-Оні. Традиційно нас вчать, що в гіркоті вона називає його сином моєї біди або горя (і про це говорить коментар в англійському перекладі New International Version). Однак, хто б не придумав це, він помилився. Це неправильна транслітерація. В івриті є дві практично нерозрізнимі на слух літери, і в сучасному івриті вони звучать практично однаково — алеф/א і аїн/ע.
Якби Вони писалося через аїн, тоді так, це означало б горе. Але перекладач не звернув увагу на те, що там стоїть літера алеф, і тому це повинно перекладатися як «син моєї сексуальної потенції» (так, саме так каже словник) або насіння. Іншими словами, Рахиль пророкує про те, що насіння Боже буде посіяне в її майбутній родичці Марії. Марія, в тій же географічній області, народить «насіння Боже» — Месію. Яків не розуміє цього і змінює ім'я на Беньямін (Веніамін).
Ви можете заперечити і сказати, що Месія походив від Леї (матері Юди). Саме тому я сказав про майбутню родичку, а не майбутню правнучку. Ніби вказуючи на Марію, Господь промовляє через Рахиль ці пророчі слова про Його насіння. Рахиль народжує на тому ж самому шляху, який мали пройти Йосип і Марія, прямуючи до Віфлеєму, і, з огляду на це, вона була похована в декількох сотнях метрів від місця народження Ієшуа.
Ніякого готелю!
Луки 2:7 — це один з найвідоміших і неправильно зрозумілих віршів у Новому Завіті. Прочитайте його в перекладі Біблії Короля Якова (KJV), а потім у Повній Єврейській Біблії (Complete Jewish Bible, CJB) і зверніть увагу на різницю:
«І народила Сина свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в яслах, бо не було їм місця в готелі» (переклад з Біблії Короля Якова).
«І народила вона свого першого сина. Вона сповила його в полотно і поклала в ясла, бо для них не було місця в житлових приміщеннях» (дослівний переклад з англ. CJB).
Тепер подивіться на Буквальний переклад Юнга (Young's Literal Translation, YLT):
«І народила вона свого сина, первістка, і сповила Його і поклала в ясла, бо для них не було місця в кімнаті для гостей» (дослівний переклад з англ. YLT).
Є кілька відмінностей, але я хочу зосередитися на кінці вірша. За традицією ми уявляємо собі Йосипа і Марію, які шукають готель у людному Віфлеємі.
«Всі готелі були переповнені, і ніхто не давав їм місця для ночівлі. Йосип обійшов все місто, стукав у двері будинків і магазинів один за одним, але ніхто не дозволяв їм увійти» [1].
Часто ми уявляємо собі злого і позбавленого співчуття господаря готелю, який відсилає Марію і Йосипа ні з чим.
Гостинність на Близькому Сході
Я взяв наведену вище цитату про переповнені готелі прямо з дитячого мультфільму про Різдво. По-перше, це нерозумно і неможливо. Гостинність була однією з фундаментальних цінностей в давні часи, в Ізраїлі так точно. У книзі Буття ми бачимо Авраама і Сару, які виявляють гостинність (Бут. 18). А в наступному розділі Лот надає гостинність двом ангелам (Бут. 19).
«Гостинність була необхідністю для кочових народів, тому що в пустелі не було готелів. Навіть у великих і малих містах часто не було доступних готелів... проте, гостинність надавалася не всім» [2].
Вона надавалася не всім через страх бути пограбованим, але, безсумнівно, вона була б запропонована вагітній жінці та її чоловікові. Сама думка про те, що в кожному готелі у Віфлеємі відверталися від жінки, яка ось-ось мала народити, не тільки нереалістична, але й суперечить Біблії. І готель там взагалі не згадується. Якщо ви подивитесь інші переклади, то побачите, що грецьке слово, яке перекладено в KJV як готель, означає: приміщення для гостей (YLT); будинок для чужих (WE); будь-яка кімната в селі (TPT; кімната зазвичай була місцем для гостей); звичайна житлова кімната (NTE, CJB); місце, де люди залишалися на нічліг (NLV); гостьова кімната (NIV, ERV, CSB); гостьове приміщення (ISV); тимчасове житло (HCSB).
Грецьке слово каталуматі найточніше перекладається як гостьова кімната. І вони не прибули, виснажені і втомлені, у пошуках місця для зупинки.
«Пішов і Йосип з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеємом, – бо був він з дому та з роду Давидового, –записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна. І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. І вона народила свого Первістка Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки у світлиці не було для них місця» (Лк. 2:4-7).
Читаючи текст, можна побачити, що вони приїхали ще раніше. Сказано: «Коли вони були там, настав час їй народити». Не «коли вони прибули», як зазвичай зображується. І Йосип, і Марія були з роду Давида. Вони повернулися до Віфлеєму-Ефрати, тому що у них там були родичі. Можливо, вони були в безпосередній близькості від гумна Боаза і Башти Стада, оскільки обидва ці місця знаходяться у Віфлеємі-Ефраті. Наскільки нам відомо, вони зупинилися в будинку Боаза.
І, звичайно ж, у них було, де зупинитися. Однак, це не означає, що у них в гостьовій кімнаті (або світлиці) було місце для прийняття пологів, через безліч родичів, які зупинилися там через перепис! Всі ці гості були з роду їхніх предків: Боаза і Царя Давида.
Боаз був прадідом царя Давида (1 Хро. 2:12-15; Мф. 1:5-6), від роду якого походив Йосип, який одружився з Марією, що народила Месію Ієшуа. У Боаза був тік у Віфлеємі, який у спадок передавався наступним поколінням з роду Давида [3].
Тільки подумайте про руку Божу, про Його геніальний спосіб влаштувати народження Месії у Віфлеємі, і при цьому походити з Назарету, як і пророкували пророки. Перепис населення!
Ви коли-небудь були в пологовій залі під час пологів? Якщо так (я був тричі), тоді вам відомо, що весь цей процес дуже хаотичний! Пам'ятайте про наступні дві речі:
- Можливо, навіть ймовірно, що вони приховували вагітність Марії. З'явитися перед своїми родичами зі своєю вагітною дівчиною (!) — це не дуже круто! Щоб було зрозуміло, вони були практично одружені, — заручені, — проте їм не можна було вступати в шлюбні стосунки до хупи, тобто самої шлюбної церемонії. Тому, знаючи, що будинок був повний людей, для них «не було вільної гостьової кімнати», щоб Ієшуа міг народитися непомітно для інших.
- Якби інші родичі знали про вагітність Марії, можете тільки уявити собі їхні погляди, осуд і плітки. Звісно, вона не бажала народжувати в присутності цих осудливих родичів.
Так чи інакше, цілком логічно, що вони шукали альтернативне місце для пологів.
Розкриття таємниці Башти Стада
Але давайте повернемося до Башти Стада. Це приголомшливо! Башта Стада, або те, що деякі називають Пастушим Полем, була незвичайним місцем. Там вирощували ягнят для храмового служіння і Песаха. Ви пам'ятаєте, що пасхальні ягнята повинні були бути без плями і вади. Альфред Едершайм, єврейський месіанський вчитель, що жив у 19 столітті, підкреслює це у своїй шедевральній праці «Життя і часи Месії Ісуса» («The Life and Times of Jesus the Messiah»):
«Ця Міґдал Едер була не просто сторожовою баштою для звичайних стад, що паслися на бідних полях навколо Віфлеєму. Вона знаходилася поблизу міста, по дорозі до Єрусалиму. Уривок з Мішни приводить до висновку про те, що стада, які паслися там, призначалися для храмових жертв і, відповідно, пастухи, які пасли їх, не були звичайними пастухами».
Ці священики-пастухи стежили за стадом день і ніч. Коли якась вівця була готова народити, її переносили до Башти Стада (або Міґдал Едер), і там вона народжувала. Священики-пастухи досліджували новонароджене ягня на предмет будь-яких дефектів. Вони визначали, чи гідне воно бути жертвою. Звучить знайомо? Вони загортали новонароджене ягня — увага — в пелюшки!
На відміну від сцен, які ми бачимо в фільмах або мультфільмах, це не був звичайний хлів з ослами, курчатами і коровами — там були тільки ягнята. Це були ягнята, призначені для священного використання. За одкровенням, двоюрідний брат Ієшуа Іван пророкував про Ієшуа: «Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!» (Ів. 1:29). В якому ще місці ми могли б очікувати прихід у світ Агнця Божого, якщо не в тому самому місці, де народжувалися пасхальні ягнята? Подібно до цих ягнят, Він не був звичайною людиною — Він був боголюдиною, досконалим Пасхальним Агнцем зі священною місією.
«Знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця» (1 Пет. 1:18-19).
Щоб бути Агнцем Божим, якого поведуть на заклання, згідно з 53-м розділом Ісаї, Він повинен був народитися в місці, де народжувалися всі інші ягнята для жертвоприношень. Подумайте про це: Бог використав перепис населення, щоб привести їх до Віфлеєму. Потім Він використав скандальний факт вагітності Марії, щоб вивести її з дому родичів. І куди ж вони попрямували? У Башту Стада, як і пророкував Міхей.
А тепер уявіть собі, що ви один з цих пастухів-священиків. Звичайно ж, ви знаєте пророцтво про Міґдал Едер і Віфлеєм. Це те місце, де ви проводите більшу частину свого часу. Якщо волхви зі сходу знали ці пророцтва (Мф. 2:6), то їх напевно знали храмові священики. І одного разу вночі, коли вони були в полі з агнцями Божими, з'являється небесне воїнство. О, як же я люблю цю історію!
Вони злякалися ангела. Ну, хто ж бачить ангелів посеред ночі на пагорбах Віфлеєму? Це дійсно було страшно. Але потім він вимовляє слова, при читанні яких сльози підступають до моїх очей:
«Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах» (Лк. 2:10-12).
Добра новина! Правда? Це ще слабо сказано. Добра новина — це коли раптом виявляється, що моя кавоварка насправді не зламана. Та це ж ВРАЖАЮЧА НОВИНА! Іммануїл! Бог з нами!!! Алілуя! Звичайно ж, ця фраза є пророчою, вона походить з 1-го вірша 61-го розділу Ісаї — і Месія там не просто приносить добрі новини. На івриті це звучить як левасер, що означає проголошувати; це скоріше проголошення доброї новини.
Просто зупиніться на хвилину і віддайте хвалу Господу! У той час, коли більша частина землі нічого не знала, на небі відбувалося найбільше свято — і пастухам випала честь приєднатися до нього. Це мало бути таємницею, — тому що неподалік були вороги, як ми побачимо незабаром; це були ті, хто прагнув убити Спасителя. Але Бог не міг зберегти всю цю радість тільки для Себе. Він шукав компанію в цих священиках-пастухах, — майже як в історії з Авраамом, — щоб і вони могли порадіти Його дивовижному плану викуплення.
Раптово разом з ангелом з'явилося величезне небесне воїнство, яке славило Бога і проголошувало:
«Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!
І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Віфлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!» (Лк. 2:13-15)
Вони були на пагорбах за межами Віфлеєму. Але вони повернулися до Міґдал Едер — Башти Стада. Звідки вони знали, куди їм іти? Він же міг бути де завгодно у Віфлеємі. По-перше, вони знали пророцтво з Міх. 4:8 про те, що відновлення царського панування Ізраїлю почнеться з Міґдал Едер, і з Міх. 5:2 про те, що це був не просто Віфлеєм, а Віфлеєм-Ефрата — місто Давида, дім Боаза, де мав народитися Месія. Чи знав про це кожен єврей? Можливо. Але ж це були священики-пастухи, які служили Господу. Звичайно ж, вони знали ці пророцтва.
По-друге, він сказав, що дитина буде в яслах. Чесно зізнаюся, що більшу частину свого життя, виховуючись як єврей і не до кінця розуміючи історію Різдва (або не замислюючись про неї), я припускав, що «в яслах» означає в ліжечку. Але ясла — це не ліжечко, це найневідповідніше місце для новонародженого Царя. Це годівниця для овець! Мені слід було уважніше вслухатися в слова цього популярного гімну:
«У яслах, бо для Нього не було дитячого ліжечка,
Маленький Господь Ісус поклав Свою солодку голівку...»
(Англ. різдвяний гімн «Away in a manger»).
Павло сказав, що Ієшуа упокорив Себе, зійшовши з Небес на землю (Флп. 2:5-8), але це далеко не все. Він потрапив у брудні ясла і, як новонароджене ягня, був загорнутий в пелюшки. Таким був звичай священиків, щоб ягнята не могли заподіяти собі шкоди. Пастухи точно знали, до яких ясел йти, незважаючи на те, що їх в тому районі були десятки, якщо не більше. Це були ясла, про які говорив пророк Міхей — ясла в Башті Стада. Коли вони прийшли, вони знайшли «Марію, Йосипа й Немовля, Яке лежало в яслах» (Лк. 2:16). А потім вони стали найпершими євангелістами:
«Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину. І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами» (Лк. 2:17-18).
Коли насправді народився Ієшуа?
До речі, саме тому я вважаю, що Ієшуа народився не 25 грудня і навіть не восени, під час Свята Кущів. Звичайно ж, можна навести аргументи на користь останньої версії, оскільки Він прийшов, щоб «перебувати між нами» (Ів. 1:14). Однак було б нерозумно призначати перепис населення, коли євреї вирушали до Єрусалиму на свято. Кожен повинен був повернутися до свого рідного міста. Осінні свята вказують на друге пришестя Ієшуа, тоді як весняні — на Його народження, смерть і воскресіння.
Пасхальні ягнята народжувалися навесні. Звідки нам це відомо? Тому, що ягнята для Песаха повинні були бути однорічними (Вих. 12:5). Вони повинні були народитися під час окоту за рік до цього. Це пояснює той факт, чому пастухи були в полі посеред ночі. Зазвичай вони спали, але оскільки це був період окоту — час, коли вівці давали потомство — вони були в полі всю ніч, на випадок, якщо якась із овець народить.
ОГО! Ось це образ! Вони чекали народження ягнят, коли прямо у них перед носом Марія народила Агнця Божого. Джонатан Кан йде ще далі і вчить, що Ієшуа народився 1-го Нісана. Нісан — це перший місяць року, час нового початку. Але це не міг бути час паломництва або середина холодної і вологої зими. Кан стверджує, що всі інші важливі події в житті Ієшуа і царстві Божому збігаються з датами єврейських свят:
- Песах > Його смерть;
- Свято принесення Перших Плодів (Лев. 23) > Його воскресіння;
- Шавуот (Лев. 23) > народження Церкви (Дії 2);
- Рош аШана > Друге Пришестя;
- Йом Кіпур > прощення в останні часи (Зах. 13:1);
- Свято Кущів > Весільна Вечеря Агнця (Іс. 25; Об. 19; Зах. 14).
Тому цілком логічно, що Його народження також припало на один із знаменних днів єврейського календаря — навесні, поряд з іншими пророчими подіями, які вказують на Його друге пришестя. 1-е Нісана — це за 14 днів до Песаха, який починається між 14 і 15 Нісана. І це також перший день єврейського Нового Року. Ви можете заперечити: «Зачекайте, я думав, що Рош а-Шана — це перший день нового року». Насправді, біблійна назва цього свята не «Новий Рік» (голова року, дослівно), а Йом Труа, або Свято Сурмлення. Рабини зробили з цього свята Новий Рік, але насправді, згідно з біблійним календарем, це перший день сьомого місяця.
Так, Ієшуа, Пасхальний Агнець, міг народитися разом з іншими пасхальними ягнятами прямо перед Песахом.
Чому плаче Рахиль?
У Єремії є пророцтво, в якому Рахиль плаче за своїми дітьми. Це дивні слова посеред пророцтва про відновлення Ізраїлю; як і в більшості пророцтв (Іс. 7:14, Дан. 9:27; 11:31; 12:11), в цьому є теперішнє виконання і майбутнє.
«Голос чути в Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче про дітей своїх і не хоче втішитися про дітей своїх, бо їх немає».
На івриті Рама означає просто «висота», і є десятки міст і регіонів, що містять у своїй назві слово Рама (Рамат у множині). Найвідоміше з них — це Голанські Висоти, або на івриті Рамат hаГолан. Однак, більшість вчених вважають, що Єремія говорив про територію, яка знаходиться в п'яти милях на північ від Єрусалиму, і яка служила центром депортації, коли євреїв виганяли до Вавилону. Вигнання було судом. Боже серце було розбите, як і серця вірних Ізраїлю. Ми бачимо біль вигнання в найвідоміших віршах із 137-го псалма:
«Над ріками вавилонськими ми сиділи й плакали, згадуючи Сіон. Там, на їхніх вербах ми повісили наші гусла. Адже ті, котрі взяли нас у полон, домагались від нас пісень, – наші гнобителі жадали розваги, кажучи : Заспівайте нам сіонських пісень! Як можемо ми співати Господню пісню на чужій землі? Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай відмовить мені правиця моя. Нехай прилипне мій язик до піднебіння, якщо не згадаю про тебе, Єрусалиме, – якщо не вважатиму тебе джерелом моєї радості» (Пс. 137:1-6).
Єремія зображує Рахиль, яка плаче, навіть ридає, за своїми дітьми, яких ведуть у полон. Але Матвій, знаючи про те, що могила Рахиль знаходиться у Віфлеємі, розкриває ще глибше значення.
Ірод, цар-вбивця, шукав Месію. Він боявся того, що цей новонароджений ізраїльський цар скине його з трону. Він не знав, що Його царство не від світу цього (Ів. 18:36). Дізнавшись про пророцтва про те, що цей хлопчик-цар народиться у Віфлеємі, він «послав вбити всіх немовлят у Віфлеємі і в усіх його межах, від двох років і нижче, за часом, яке вивідав від волхвів». Це була руйнівна катастрофа, відома як Побиття немовлят. Уявіть собі, як маленьких єврейських хлопчиків виривають з рук їхніх матерів і вбивають прямо на їхніх очах.
Рахиль плаче за цими дітьми. І, як не дивно, пагорб, що височить над Віфлеємом, де були вбиті ці діти, був названий Рамат Рахиль — Висоти Рахиль. Люди, які дали йому таку назву, ніяк не пов'язували це з розповіддю Матвія, оскільки вони були євреями — вони не були новозавітними віруючими, та й взагалі, швидше за все, не були релігійними. Вони просто знали, що поблизу знаходиться могила Рахиль. Але саме ці два слова, Рама(т) і Рахиль, зустрічаються в пророцтві Єремії.
Насильство і Царство
Прихід Месії з небес на землю супроводжувався насильством. На небесах велася війна, що призвело до кровопролиття на землі. Сатана намагався забрати життя у Ієшуа і був нещадний у своїх прагненнях. Бог приховав Свій план у пророцтвах, які ворог не міг зрозуміти. Матвій, який з усіх авторів Євангелій був найбільш знайомий з Єврейськими Писаннями, бачить виконання пророцтва Єремії. Він бачить у 31-му розділі Єремії, що відновлення Ізраїлю тісно пов'язане з настанням Нового Заповіту.
«Надходить час, – говорить Господь, – коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт» (Єр. 31:31).
Всього декількома віршами раніше він бачить Рахиль, яка плаче, навіть коли вже приходить Новий Заповіт. Пересічному читачеві цей уривок здається недоречним. Але, насправді, насильство по відношенню до цих дітей тісно пов'язане з проголошенням Нового Заповіту.
«Отже, Рахиль померла. Її поховали по дорозі до Ефрати, тобто до Віфлеєму. І поставив Яків стовп на її могилі. Це надмогильний пам’ятник Рахилі, який існує до сьогодні» (Бут. 35:19-20).
Але Рахиль, чия могила знаходиться поблизу місця народження Ієшуа, «на шляху до Віфлеєму», плаче про вбитих у Віфлеємі, так само, як вона плакала про вигнаних з Ізраїлю. Ми бачимо тут елементи Виходу, який почався з того, що фараон намагався вбити маленьких єврейських хлопчиків. Ієшуа разом з батьками тікає до Єгипту, а потім відтворює другу частину Виходу, виходячи з Єгипту до Землі Обітованої: «з Єгипту покликав Я Свого сина» (Ос. 11:1). Можливо, краще було б сказати, що це Мойсей і діти Ізраїлю пророчо здійснювали те, що Месія зробить через багато років.
Те, що Матвій побачив зв'язок між 1) відновленням Ізраїлю (Єр. 31:1-14), 2) Рахиль, яка плаче за дітьми у Віфлеємі (Єр. 31:15), і 3) приходом Нового Заповіту (Єр. 31:31-33) — можна пояснити тільки Божественним одкровенням!
Де ж насправді народився Ієшуа? Особиста зустріч
Традиційно вважається, що місце, де народився Ієшуа, знаходиться в серці переповненого мусульманами і контрольованого палестинцями Віфлеєму. Але на підтримку цієї версії немає практично ніяких підтверджень. Ми просто знаємо, що через 170 років Ориген почув, що це саме те місце, але назвав це чутками. Але що, якщо справжнє місце Його народження знаходиться на нині підконтрольній Ізраїлю території, прямо на іншому боці пагорба? Ви можете уявити собі, що це, в такому випадку, означає?
Деякі археологи припустили, що Віфлеєм за часів Ієшуа був ближче до Рамат-Рахиль (який точно знаходиться на території Ізраїлю), тому що деякі стверджують, що саме там є свідчення історичних укріплень Ровоама у Віфлеємі (2 Хрон. 11:6), — чого просто немає в сучасному Віфлеємі. Ми плануємо з часом провести в цьому питанні додаткові дослідження.
Не так давно я відвідав місце на північ від Віфлеєму, по дорозі до Єрусалиму. Я не можу зараз сказати, де саме воно знаходиться, тому що це може зачепити багатьох людей. Сподіваюся, я зможу розповісти про це в майбутньому. Один мій новий друг пояснив мені деякі речі. По-перше, ми відвідали місце, яке могло бути справжньою могилою Рахиль. Пам'ятайте, Рахиль була похована у Віфлеємі або біля нього, недалеко від Башти Стада.
Під час прогулянки по цій місцевості мені показали тік. Чи може це бути током Боаза? Коли Йосип і Марія прийшли в місто, у них напевно були родичі в будинку Боаза, який перейшов по лінії Давида родичам Йосипа. Коли Йосип зрозумів, що Марія народжує, а будинок повний людей, можливо, вони шукали безпечне місце поруч з... так, поруч з Баштою Стада... де народжувалися ягнята. Це було досить близько.
Мене відвели в місце з печерою, що знаходилася не більше ніж в 100 метрах від току Боаза. На відміну від того, що ми бачимо в фільмах і мультфільмах, ці ягнята народжувалися в невеликих печерах. Коли я підійшов — а мене зазвичай не захоплює різного роду нерухомість, — я сповнився благоговінням. Невже я прямо зараз дивлюся на печеру, де колись лежав у яслах Ієшуа? Прямо за током Боаза, недалеко від могили Рахиль, в справжній Башті Стада? У мене на очі навернулися сльози. Чи може бути, що, — як сувої Мертвого моря протягом 2000 років, — у всіх на виду було приховано і місце народження Ієшуа? Я був вражений.
Це все, що я можу сказати на даний момент.
Я боюся, що вже сказав занадто багато. Але тільки уявіть собі, що справжнє місце народження Ісуса знаходиться на єврейській, а не мусульманській території.
[1] The Birth of Jesus Christ | Christmas Story for Kids | Animated Children’s Bible Stories Holy Tales
[2] Hospitality in the First Testament and the ‘Teleological Fallacy’ T. R. Hobbs
[3] http://injesus.com/message-archives/prophetic/tishbite/the-birth-by-harold-smith-from-jerusalemisrael-1
Автор — Рон Кантор / roncantor.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
