На русском языке читайте здесь — «Выходите с поспешностью!» Праздник Опресноков.
«А ось як будете його їсти: стан ваш має бути підперезаний, взуття – на ваших ногах, а посохи – у ваших руках. Їстимете його з поспіхом. Це – Пасха Господня» (Вихід 12:11).
Відомо, що протягом семи днів Песаху євреї їдять прісний хліб, який зветься мацою. Насправді, щоб краще заглибитися в це питання, існує ціле окреме свято, яке називається Свято Опрісноків! Квасне прибирається. Весняне прибирання для позбавлення будинку від слідів закваски проводиться завчасно, а магазини жорстко обмежують те, що можна і не можна продавати у святкові дні.
Але у всьому цьому є одна маленька проблема.
Схоже, немає жодної реальної причини, через яку не було б часу для випікання хліба, якби ізраїльські раби, залишаючи Єгипет, захотіли пишну піту замість пласкої маци. Справа не в тому, що вони не могли заздалегідь розпочати процес замішування та випікання хліба, оскільки Бог заздалегідь дав Мойсею інструкції щодо Песаху. Він сказав їм вибрати ягня десятого числа місяця, щоб зарізати його чотирнадцятого числа... тож у них було щонайменше чотири дні, щоб підготуватися. То в чому ж справа? Ось інструкції:
«Зверніться до всієї ізраїльської громади з такими словами: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня на родину. Одне ягня на оселю. Якщо ж сім’я надто мала, щоби з’їсти ягня, то нехай прийме до себе свого сусіда, який межує з його домом, відповідно до кількості душ. Розрахуйте, щоб ягняти вистачило для кожного, аби його з’їсти. Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; можна взяти його з овець або кіз. Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, – разом уся Ізраїльська громада. І візьмуть трохи його крові, й помажуть нею обидва одвірки та верхню поперечку-наддвірок у тих домівках, у яких його їстимуть. Тієї самої ночі їстимуть м’ясо, спечене на вогні; їстимуть його з опрісноками та гіркими травами. Не їжте його сирим чи звареним у воді, а тільки спечене на вогні з головою, ногами та нутрощами. Нічого з нього не залишайте до ранку. Коли щось з нього залишиться до ранку, спаліть у вогні. А ось як будете його їсти: стан ваш має бути підперезаний, взуття – на ваших ногах, а посохи – у ваших руках. Їстимете його з поспіхом. Це – Пасха Господня» (Вихід 12:3-11).
Ці слова були сказані Мойсеєві задовго до тієї ночі, коли Ангел-губитель здійснив свій смертельний візит.
Але, можливо, справа не в хлібі.
Йдеться про Боже спасіння — Його шлях, Його час і нашу потребі бути готовими.
«А з тіста, яке люди винесли з Єгипту, вони напекли прісних коржів, оскільки воно не вкисло. Їх виганяли з Єгипту, тому вони не барились і навіть не приготували собі їжі» (Вихід 12:39).
Поспіх і зволікання в Божому плані спасіння
Вони не могли зволікати. Інші переклади вказують, що вони не могли чекати або затримуватися. Вжите тут єврейське слово є частково звуконаслідуванням, його звучання протяжне або затяжне: лехітмаамеа (לְהִתְמַהְמֵהַּ). У Біблії завжди погано, коли люди затримуються і зволікають, але коли Бог вирішує затриматися, то все навпаки. Вперше це слово використовується в Біблії в Книзі Буття 19, коли Лот і його дружина затримуються і не поспішають покидати Содом.
«Коли ж настав світанок, ангели почали квапити Лота, кажучи: Вставай, бери свою дружину, обох своїх дочок, які з тобою, щоб і тобі не загинути через беззаконня міста. Оскільки він зволікав, то ангели – завдяки Господньому милосердю до нього – взяли за руки його та дружину, та обох його дочок, і вивели, залишивши за містом» (Буття 19:15-16).
Лот і його родина не поспішали підкоритися, але Бог у Своїй милості взяв їх і вивів у безпечне місце. Звичайно, дружина Лота, як відомо, затрималася й озирнулася назад на свій страх і ризик. Бог же, з іншого боку, чекав 400 років, щоб дозволити гріху хананеїв досягти своєї повної міри. Він стримував і відкладав Свій суд, щоби дати достатньо часу для покаяння. Але коли Бог каже, що час настав, значить час настав. Так само ізраїльтяни жили в Єгипті 400 років. Але коли настав час іти, головним було поспішати! І з Богом так буває часто. Якщо настав час іти — час іти. Ми повинні коритися і без зволікання скористатися шансом на спасіння. Зволікання — небезпечна гра.
Прісний хліб мав символічне значення, уособлюючи поспіх, з яким їм довелося тікати з країни рабства. Закваска також символізує гріх і гордість, пихату тілесну людину, яка думає, що вона знає краще, ніж Бог. Визволення від закваски — настільки важливий аспект усієї історії (і цього призначеного свята), що він повторюється і підкреслюється, погрожуючи порушникам бути виключеними з народу:
«Сім днів будете їсти опрісноки і вже з першого дня усунете всяку закваску з ваших осель. Кожного, хто їстиме квашене з першого дня до сьомого, буде викорінено з-посеред Ізраїлю… Ви маєте дотримуватися свята Опрісноків. Адже саме того дня Я вивів ваші загони з єгипетської землі. Тому шануватимете цей день у ваших поколіннях, як вічну постанову. Опрісноки будете їсти з вечора чотирнадцятого дня першого місяця і до вечора двадцять першого дня цього місяця. Сім днів у ваших домах не повинно бути жодної закваски! Кожного, хто буде їсти квашене, – чи то він з осілих приходців, чи з місцевих жителів краю, – того буде викорінено з Ізраїльської громади. Нічого заквашеного не їстимете. В усіх ваших поселеннях будете їсти опрісноки» (Вихід 12:15,17-20).
Ви готові?
Божі затримки часто сповнені милості. З нашої точки зору, часто потрібно дуже багато часу, щоб Божі обіцянки виповнилися. Але Він милостиво чекає, даючи можливість спастися якнайбільшому числу людей.
«Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (2 Петра 3:9).
З огляду на те, що Бог часто не поспішає, варто замислитися, наскільки ми готові терпляче чекати на Бога. Чи будемо ми готові у вирішальний момент? Чи, можливо, ми впадемо в ідолопоклонство, коли Бог зволікатиме? Інцидент із золотим бичком стався тому, що ізраїльтяни не змогли терпляче чекати, коли Мойсей затримався на горі Синай. Нетерплячість і незадоволеність часто приводять нас до того чи іншого ідолопоклонства. У багатьох притчах Ієшуа люди ухвалюють неправильні рішення через свою нездатність чекати. Я думаю, що протиотрутою є віра: віра в те, що зволікання важливе, бо Бог є одночасно люблячим і мудрим. Він не хоче, щоби хтось загинув. Він чекатиме якомога довше, аби врятувати якомога більше людей. У Його серці — бажання рятувати, і Його плани складніші та дивовижніші, ніж ми коли-небудь зможемо зрозуміти.
Але коли Божий час нарешті настане, чи будемо ми готові? Коли Він закликає нас діяти, як швидко ми реагуємо? Як сказала б вам дружина Лота, наша швидка реакція на Божу пропозицію спасіння має вирішальне значення. Ми повинні жити в стані постійної готовності. Ми повинні бути готові чекати і готові йти, як ті мудрі діви, про яких говорив нам Ісус, або ізраїльтяни, готові до Виходу, підперезані, із взуттям на наших ногах та палицями в наших руках. Коли Бог простягає Свою руку, щоби спасти, ми повинні бути готові схопити її в будь-який момент. Коли Він каже, що настав час діяти, давайте поспішимо підкоритися і взятися до дії. Будьте готові йти з поспіхом!
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 04.03. Спасибо!
