На русском языке читайте здесь — Ранние и поздние дожди в Израиле.
Тут, в Ізраїлі, почалися перші дощі, якраз вчасно. У період від Песаху до Сукоту в молитвах просять благословення у вигляді роси, але після закінчення Сукоту настає час молитися за дощ. Фраза «Машів ха-руах у-морід ха-ґешем» (מַשִּׁיב הָרוּחַ וּמוֹרִיד הַגֶּשֶׁם) — це частина щоденних молитов, що вихваляють Бога, Який посилає вітер і дощ; ці молитви починають проголошувати в останній день свята Сукот. І ось дощ проливається на суху землю. Дощ настільки важливий тут, в Ізраїлі, що в біблійному івриті для його позначення є кілька різних слів; чотири основних з них: йоре, матар, ґешем та малкош. Що ж означают ці слова?
Йоре і малкош
Хоча за західним календарем це вже досить пізній період року, дощі, що починаються восени, називають йоре — «ранні дощі», оскільки вони сповіщають про початок сезону дощів. Ці ранні дощі приносять радість після спекотного сухого літа, адже завдяки їм ґрунт розм'якшується і стає готовим до обробки. Ближче до весни, приблизно під час свята Песах, в Ізраїлі випадають пізні дощі, які називаються малкош, необхідні для дозрівання ячменю та зернових культур.
Слово йоре, що означає ранні дощі, походить від того ж кореня, що й слова зі значеннями «стріляти», «метати» чи «навчати»! Подібно до стріли, що летить у ціль, або знань, що передаються безпосередньо від вчителя до учня, дощі йоре сходять на землю, щоб розм'якшити її і підготувати до першого етапу посіву. Примітно, що у Второзаконні 32:2 Боже вчення також порівнюється з посланням дощу:
«Нехай крапає немов дощ моє повчання, нехай росою впадуть мої слова, а моя мова як дрібний дощ на зелені сходи й злива на траву» (Второзаконня 32:2).
Пізні дощі, або малкош, — це набагато сильніші зливи; якби вони випали раніше на суху, вкриту пилом землю, то привели б лише до повеней і руйнувань. Однак ці весняні дощі є життєво важливими для сільськогосподарського циклу: Календар з Гезера (артефакт з написами, датований епохою Соломона) свідчить про те, що в січні-лютому в землеробському році стародавнього Ізраїлю проводився другий етап посіву під назвою лекеш. Слово малкош, що означає ці сильні пізні дощі, етимологічно пов'язане з терміном лекеш: такі зливи легше проникають у розм'якшений ґрунт і забезпечують отримання другого врожаю навесні.
У Біблії Дух Божий часто пов'язується з водою і з тим, як Бог дарує воду, і деякі бачать у «ранньому» та «пізньому» дощі вилив Святого Духа як підтвердження істинності євангельської звістки. У книзі Йоіла сказано:
«Також і ви, діти Сіону, радійте і веселіться у Господі, Богові вашому, тому що Він посилатиме вам ранній дощ у міру, – Він даватиме вам дощі, – дощ ранній і пізній, як і раніше» (Йоіла 2:32).
Дивовижні знамення і чудеса, які супроводжували перших апостолів, підтверджували істинність їхньої звістки, завдяки чому вона знаходила широкий відгук, і Добра Звістка поширилася всюди в порівняно короткі терміни. Ймовірно, у міру того, як часи стають дедалі похмурішими, а звістка, яку несуть справжні послідовники Ієшуа, здаватиметься дедалі безглуздішою, Бог пошле ще одну «зливу» Свого Духа в останні дні, яка б супроводжувала Його служителів і підтверджувала істинність їхнього послання. Час покаже. Одне можна сказати напевно: у Біблії дощ неодноразово ототожнюється із Божим благословенням:
«Адже Я виллю воду на спраглу пустелю, й потоки води на – суходіл, – зіллю Мого Духа на твоє потомство і Моє благословення – на твоїх дітей» (Ісая 44:3).
Матар і ґешем
Матар — основне загальне слово, яке означає дощ, що використовується в Біблії. Оскільки ми використовуємо слово дощ і як іменник, і як дієслово, корінь מטר (м-т-р) одночасно є і іменником «дощ», і може використовуватися як дієслово.
Як одного разу сказав один мій знайомий рабин, Бог не обрав Єгипет з його Нілом або Ассирію з її Євфратом як обрану землю — ні, Він вибрав Ізраїль без достатнього природного джерела води, щоб ізраїльтянам доводилося дивитися на небеса і шукати у Бога воду, що дає життя. Як сказано у віршах перед Второзаконням 11:14:
«Адже земля, в яку ви входите, аби заволодіти нею, не така, як єгипетська земля, з якої ви вийшли, де ти, посіявши своє насіння, зрошував його, працюючи своїми ногами й поливаючи овочі на городі. Земля, в яку ви вирушаєте, аби заволодіти нею, це земля гір і долин, яка зрошується водою небесного дощу. Це земля, про яку дбає Господь, твій Бог. Очі Господа, твого Бога, звернені на неї повсякчасно, – від початку року й до кінця року» (Второзаконня 11:10-10).
Сам Бог дбав про зрошення Ізраїлю; на відміну від сусідніх країн, що покладалися на повноводні річки на своїй землі, Ізраїль мав дивитися на небеса і сподіватися на Бога, чекаючи благословення у вигляді дощу.
Втім, сьогодні в Ізраїлі найчастіше вживають слово ґешем. Один із моїх улюблених уривків знаходиться в 6-му розділі Книги пророка Осії:
«Підемо, – скажуть вони, – й повернемося до Господа! Він нас розшарпав, але Він і вилікує нас, – поранив нас, і перев’яже наші рани. Після двох днів поверне нас до життя, а на третій день поставить нас на ноги, – і ми будемо перед Ним жити. Тож пізнаймо, намагаймося пізнати Господа, – Його прибуття надійне, як вранішня зірниця. Він прийде до нас неодмінно, як дощ [ґешем], – як пізній дощ [малкош], аби зросити землю» (Осія 6:1-3).
«Ґешем» та «легітґашем» — втілення в життя того, чого (поки що) не існує
Слово ґешем (גשם) і слово легітґашем (להתגשם), що означає «здійснюватися» або «втілюватися в життя», походять від одного і того ж трибуквенного кореня. Мова йде про появу на світ того, чого раніше не було, подібно до того, як дощ змушує життя пробиватися зі зморщеного, прихованого в землі і невидимого насіння. Це незмінно нагадує мені про Авраама, який був твердо впевнений у виконанні даних Божих обітниць. Як сказано в Посланні до Римлян, Бог закликає до існування те, чого на даний момент, начебто, не існує:
«Як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів – перед Богом, у Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче. Він, усупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство. Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, – хоча мав майже сто років, – змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри; він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові, і був впевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв» (Римлян 4:17-21).
Бог виконає всі Свої обіцянки, дані Своєму народові — Ізраїлю — і тобі. І це так само вірно, як те, що настане світанок.
«Тож пізнаймо, намагаймося пізнати Господа, – Його прибуття надійне, як вранішня зірниця. Він прийде до нас неодмінно, як дощ [ґешем], – як пізній дощ [малкош], аби зросити землю».
Наша віра така приємна Богові і настільки цінна для Нього, навіть дорожча за золото, що нам дуже важливо всім серцем прагнути пізнавати Господа і вірити в Його обітниці, подібно до того, як це робив Авраам. Бог здатний закликати до існування те, що поки що існує лише у вигляді насіння — насіння Його Слова та Його обітниць. І ми можемо бачити це так, наче воно вже існує, — бачити очима віри.
У Посланні Якова ця думка також пов'язується з образом дощу:
«Отже, брати, будьте довготерпеливі до Господнього приходу. Ось хлібороб очікує дорогоцінного врожаю від землі, терпляче очікує його, доки випадуть ранній та пізній дощі. Довготерпеливі будьте й ви; зміцніть ваші серця, адже прихід Господа вже близько» (Якова 5:7-8).
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ганна Іващенко для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
