На русском языке читайте здесь — Йом Киппур и алая нить.
Так звана «червона нитка» викуплення проходить через всю Біблію — від зап'ястя сина Юди до мотузки Рахав... вона вплетена в одяг священників і тканини скинії — постійний натяк на Месію. Але чи знаєте ви, що червона нитка згадується навіть у Талмуді як вказівка на спасіння, здобуте через досконалу жертву Месії?
Червона нитка Другого Храму
За часів Другого Храму існувала традиція прикріплювати вовняну червону нитку до дверей храму, а пізніше прив'язувати її до голови козла відпущення в День Викуплення. Після ретельного виконання всіх заповідей, як написано в стародавній літературі, ця червона нитка дивним чином ставала білою. Це сприймалося як знак того, що Бог був задоволений жертвоприношеннями, даючи впевненість народу Ізраїлю в тому, що їхні гріхи як нації були успішно викуплені. Якщо уважно прочитати всі вказівки для Йом Кіпура (Дня Викуплення) в Левітах 16, ви зрозумієте, що там багато чого повинно відбуватися. Однак все це робить священник — народ Ізраїлю нічого не робив, крім як чекав в надії на прощення своїх гріхів.
«Викуплення звершуватиме священик, якого помажуть і якого посвятять, щоб здійснювати священицьке служіння замість його батька. Він одягатиме лляний одяг, священні шати. Таким чином він звершить викуплення Святого Святих, звершить викуплення Намету Свідчення та жертовника, а також звершить викуплення за священиків та за весь народ громади. Це буде для вас вічним законом: раз у рік звершувати викуплення за Ізраїльтян від усіх їхніх гріхів. Все було зроблено так, як Господь заповів Мойсеєві» (Левіти 16:32-34).
Яким же полегшенням, у національному масштабі, мало бути знання того, що все покрито і вирішено на цілий рік! Цілий рік гріхів стертий — ось так просто. Бог натискає кнопку «повернути до заводських налаштувань», і дошка чиста для нового початку.
Червона нитка, що стає білою, мала бути потужним візуальним символом того, що все добре між Ізраїлем і їхнім Богом на ще один рік. Але потім щось змінилося...
Зміна парадигми близько 30 року н.е.
Близько 30 року н.е., приблизно за сорок років до руйнування Храму, червона нитка раптово перестала ставати білою в Йом Кіпур. Це зафіксовано в Талмуді в декількох місцях:
«Наші рабини вчили: Протягом останніх сорока років перед руйнуванням Храму жереб [“Для Господа”] не випадав на праву руку; червона стрічка не ставала білою; найзахідніший світильник не горів; і двері Хейхала [Храму] відкривалися самі собою...» (Трактат Йома 39б, Талмуд Сончіно)
«Р. Нахман бар Іцхак говорив, що це стосується смужки тканини червоного кольору, як вчили: “Спочатку вони прикріплювали червону нитку до дверей [Храмового] двору зовні. Якщо вона ставала білою, народ радів, а якщо не ставала білою, сумував. Тому встановили правило, що її слід прикріплювати до дверей двору зсередини. Однак люди все одно заглядали і бачили, і якщо вона ставала білою, вони раділи, а якщо не ставала білою, вони сумували. Тому встановили правило, що половину її слід прикріплювати до скелі, а половину між рогами козла, що відправляється [в пустелю]”... Якщо ви припускаєте, що це був р. Йоханан б. Заккай [хто встановив правило], хіба в дні р. Йоханана б. Заккая була червона нитка [яка ставала білою]? Хіба не вчили: “Р. Йоханан б. Заккай жив всього сто двадцять років. Сорок років він займався бізнесом, сорок років навчався і сорок років навчав”, і далі вчили: “За сорок років до руйнування Храму червона нитка ніколи не ставала білою, але залишалася червоною”». (Трактат Рош ха-Шана 31б, Талмуд Сончіно)
Дехто може стверджувати, що припинення відбілювання червоної нитки було знаком відторгнення єврейського народу. Однак, навіть не враховуючи той факт, що всі учні були євреями, вся перша церква була єврейською, і безліч віруючих в перші століття були євреями, Біблія чітко говорить, що це не так — навіть у випадку тієї частини народу, яка не вірила в Ісуса:
«Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні!» (Римлян 11:1)
Божий план для Ізраїлю триває і розкривається навіть зараз, коли ми говоримо про це. Він відновлює і збирає Свій народ фізично, а також принесе духовне відновлення всьому дому Ізраїля, як Він і обіцяв (Єзекіїль 37, Римлян 11:25, Єзекіїль 20:40). Що ж тоді означає цей знак? Це означає, що жертвоприношення тварин більше не відповідали вимогам викуплення. Пророцтва Єзекіїля про третій храм включають майбутні жертвоприношення (глава 46), але вони не видаляють гріх. Тільки кров Ісуса може це зробити. Завжди так було і завжди так буде — в минулому, сьогоденні та майбутньому.
«Адже Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, не може ніколи тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, зробити досконалими тих, які приходять. Інакше вони перестали б приноситися, бо в тих, які здійснюють служіння і які раз очистилися, не було би більше жодного усвідомлення гріхів. Але в них – щорічне нагадування про гріхи, оскільки неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи» (Євреїв 10:1-4)
Ми можемо покаятися в нашому гріху і прийти зі скорботним серцем, але ми більше не стоїмо під осудом. Месія помер за гріх раз і назавжди. Прощення тепер стало «вірусним»! Завіса в храмі розірвалася надвоє, і спасіння поширилося до краю землі!
«І не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення» (Євреїв 9:12).
«Бо як Він помер, то тільки один раз помер для гріха, а як живе, то для Бога живе» (Римлян 6:10).
Бог закликає нас ходити Його шляхами, відвертатися від зла і робити добро. Він викупив наші гріхи. Ми вже улюблені і прощені — борг був погашений і ціна сплачена 2000 років тому. Нам не потрібно заслуговувати Боже прощення, і ми не змогли б стерти наш гріх добрими справами, навіть якби захотіли. Саме Бог подбав про це:
«Тоді приходьте і розсудимось (проаналізуємо), – говорить Господь, – і хоча б ваші гріхи були, наче кармазин, вибілю, як сніг; і якщо будуть, як багряниця, стануть білими, наче вовна» (Ісая 1:18)
Коли Ісус віддав Своє життя в жертву і воскрес, викуплення було завершено раз і назавжди. Виконано навіки. Здійснилося. І червона нитка, яка відстежувала ефективність жертвоприношень тварин кожного Йом Кіпура, свідчила про це.
Чия це відповідальність — рятувати від гріха?
Юдейські коментатори вважають, що реальна причина, через яку червона нитка перестала ставати білою, полягала в моральному занепаді Ізраїлю, відсутності братерської любові і гріху безпричинної ненависті — що саме це було причиною руйнування храму. Вони вірять, що праведність і любов — ключ до відновлення, і, звичайно, ми всі були б тільки за! Але Йом Кіпур був Божою ініціативою, і саме Бог — Спаситель, а не ми. Він єдиний, хто має владу прощати гріхи. Ми не можемо покрити свій власний гріх, роблячи добрі справи, так само як злодій не може сподіватися на виправдання з тієї причини, що допоміг старенькій перейти вулицю.
Наші добрі справи не стирають погані справи.
Тільки Бог здатний зробити це.
«Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий – п’ятдесят. Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?
У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував.
І Він сказав йому: Правильно ти розсудив.
Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я увійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла. Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги. Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги. Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить! А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи! Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає?» (Луки 7:41-49)
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
